Частина 1

Напрошується ще одне міркування. Федерація українських євреїв не має жодної політичної сокири, і вона не є ані сіоністською, ані антисіоністською. Його. функції починаються і закінчуються (хоча, на жаль, кінця не видно) потребами євреїв в Україні. «Суперницькі амбіції народів, урядів і партій і вся безглуздя громадянської війни насичують сьогодні нещасну єврейську меншість злочинною жорстокістю»: це слова Французького звернення (стор. 15), і вони виводять проблему з політики. Але, якою б відстороненою від політики не була позиція Федерації, вона не може не бачити у фактах, які вона виносить на розгляд громадської думки, значення, що виходить за межі самих фактів. Відверто стверджується, що Радянська Росія перебуває під єврейським пануванням, в якому тільки євреї стоять вище закону, і що однією з головних цілей їхнього поганого правління є скасування санкції релігії^ як основної опори морального життя. З цього твердження випливає, що знищити євреїв означає знищити нищівний більшовизм. Таким чином, пропозиція рухається в порочному колі руйнування, з якого не виходить жодного здорового принципу. Але факти, розкриті на наступних сторінках, здається, вражають корінь аргументу. Навіть жахливий сон не міг викликати в уяві бачення єврейського панування, яке терпіло б терор в Україні, що лютував з 1918 року і був спрямований саме проти євреїв. Нещасні жертви того терору, які ще не втратили свого релігійного почуття, знаходять у вченні юдаїзму свою єдину втіху в житті. Вони бачили, як їхні будинки розграбували та пограбували; їхні нечисленні мирські надбання зникли; їхні родичі, далекі чи дуже близькі, були вбиті на їхніх очах насильницькою смертю; серед них 150 000 дітей-сиріт, які ніколи не знайдуть могил своїх батьків і які жадають їжі, одягу та постільної білизни в країні, де такі товари неможливо отримати; вони пройшли через чистилище страждань, настільки неймовірних і ірраціональних, якщо виміряти їхній обмежений досвід, що часто зводили їх з розуму — і все ж вони чіпляються за розраду релігії та вітають служіння своїх рабинів.