Протягом перших двох років революції, починаючи з 27 лютого 1917 року, єврейських погромів практично не було. Були, звичайно, і ексцеси з боку деморалізованих підрозділів військ, особливо під час демобілізації. Ці ексцеси були, якщо не виключно, то в основному, спрямовані проти євреїв, але вони мали лише спорадичний характер і ніколи не набували великого масштабу. Зловмисники практично завжди обмежувалися розбійними діями та пошкодженням майна.
Під час німецької окупації в Україні не було погромів. Так само листопад і грудень 1918 року, коли Директорія звитяжно боролася з гетьманом, минули без цих жахів. Погрорус розпочався лише тоді, коли Директорат зазнав поразки від комуністів, які повстали проти них. Чим рішучішими були ці поразки, чим частіше розбитим петлюрівським військам доводилося проводити евакуацію з окупованих ними територій, тим жорстокіше розбиті й роздратовані війська починали мститися мирному єврейському населенню за свої невдачі й труднощі, і тим частіше вони починали ставитися до євреїв як до комуністів. Бойові крики «Вбивайте євреїв і комуністів!» і «Євреї — комуністи» незабаром пролунали по всій Україні, викликаючи кровні погроми.
Перша різанина спалахнула в місті Овруті та його околицях. Беззахисне єврейське населення опинилося у владі петлюрівського отамана, а вбивства та пограбування тривали з 31 грудня по 16 січня. У той самий час відбувся Шитомирський погром (7-го на 10-е січня) та інших міст Бердичева, Черничева та значної кількості сіл навколо 0\Тутша. Хвиля січневих погромів обмежилася майже виключно східною частиною Волині, де петлюрівці зазнали сильного тиску з боку більшовиків.
Більшого розмаху набули лютневі погроми. На той час Київ уже був окупований комуністами (з 2 лютого).
Петлюрівці тоді поспішно евакуювали Херсонську, Полтавську та Київську губернії. Погроми відбулися в Єлисаветграді (4 і 5 лютого), у Ново-Миргороді, Пирятині та багатьох інших місцях Полтавської губернії. На багатьох залізничних станціях солдати викидали євреїв із вікон вагонів і стріляли по них. У Лубнах погрому вдалося запобігти лише завдяки тому, що на допомогу постраждалим вчасно прийшов загін — близько сотні чоловік. Цей загін втратив чотирнадцять чоловік убитими, але населення вдалося врятувати. Євреї Кременчуга, щоб уникнути погрому, були змушені заплатити викуп у розмірі мільйона п'ятисот тисяч рублів.
У цей період відбулися погроми в таких містах Київської губернії: у Василькові 7-8 лютого; в Россаві 11-15 лютого; більшість жертв забрали радянські війська. Погроми також відбулися в цей час у Штіпанці 14 лютого; Бадомисль, 18-20 лютого; Сквір, на початку і в кінці лютого; а в Мтшні і Бров-арах.