З боку цивілізованого світу, з боку Ліги Націй, яка є найбільшим представницьким міжнародним органом, який будь-коли створювався, ми засуджуємо як убивць наступних осіб: пана Струка, який на чолі своїх людей убив тисячу євреїв у 41 місці в околицях Чорноб’я; полковник гетьман Тютюник, гетьман Соколо А.А. чиї війська вбили 3000 євреїв у 70 місцях в околицях Радум-сл-Жітомир: гетьман Симосенко, який відповідав за бійню в Проскурофі; та інші крім того.
Ми хочемо сподіватися, що сумління людства не дозволить цим вбивцям залишатися в повній свободі. командувати своїми полками і опосередковано просити захисту цивілізованого світу. Ми просимо Лігу Націй, яка представляє безперервність братерства людей, дати суворий приклад винним. Це непокора, пряма чи непряма, принципу Ліги Націй і найелементарнішим принципам людської справедливості підтримувати дружні стосунки з людьми, які все ще червоні від крові їхніх невинних жертв, з людьми, які у стократ перевершили жахи іспанської інквізиції.
Ми просто просимо покарати цих вбивць. Сподіваємося, що все українство всіма силами підтримає нашу вимогу.
Президент:
Н. СОКОЛОВ.
Секретар Оверал:
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
ЗВІТ ПРО ПОГРОМИ В УКРАЇНІ Київський комітет допомоги погромникам Російського Червоного Хреста
31 грудня 1918 року почалася хвиля єврейських погромів, неперевершена в історії, яка вкрила поля та міста України ріками єврейської крові. Погроми мали свій початок у громадянській війні, яка спалахнула після падіння Німецької імперії та гетьманського режиму, який був тісно пов’язаний і залежний від цієї імперії. Громадянська війна почалася з переможного повстання новоствореної Директорії проти генерала Скоропадського, за яким послідував не менш переможний і жорстокий рух більшовиків проти Директорії. Війська Петлюри, відкинуті на захід до кордонів Гачі, почали розпадатися на невеликі банди халявників і повстанців, які залишилися в окупованих комуністами місцевостях і утворили таким чином дуже небезпечний «внутрішній фронт». Цей фронт набув особливого розмаху, коли загони Григор'єва, Тютюника, Зельоного, Струка, Соколовського та багатьох інших начальників, які спочатку приєдналися до більшовиків, відокремилися від останніх і почали походи свого овму.