д) Лісові болота найбільш численні, дуже часто вони тягнуться протягом десятка верст. Товщина верхньо мохового шару не перевищувати 4-8 верш.. Прохідність залежить від пори року: навесні вода стоїть поверх їх; серед лЪта поверхня величезної більшості суха, при ходьбах з мохів видавлюється вода. Загалом піхота пройде всюди, а по сходах і кіннота, хоч ходити по таких болотах стомливо: нога по щиколотку, а іноді й вище, уплутує в пружну мохову масу. Листяні і, частиною, мшані ліси ростуть на грунтах дуже багатою водою; дуже часто серед них зустрічаються болотисті проточини; після сильних тривалих дощів такі ліси здаються ніби зростаючими на боліт. Але вода ця порівняно швидко спадає, більшість болотистих проточин висихає, хоча грунт все ж таки залишається сирим; м$5стами, де прим'я торфу значна, трапляються ділянки непрохідні для кінноти протягом цілого лФта.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
6) Відкриті, трав'янисті болота мають звичайно вигляд довгих, вузьких (не ширше однієї версти) лощин, що впадають у р$ки; іноді така лощина, упираючись в піщані гряди, являють собою замкнуті басейни. Глибина їх буває більше 1—1'/» арш., води поверх тореа!/+—!/» арш., шар тореа '/»—*/4 арш., під тореом твердий пісок. Болота ці, іноді кочкуваті, поросли осокою, рідше очеретом; якщо шар тореа досяг значної потужності, на поверхні їх з'являються кущі, низькорослі сосни та берези. Для п'єхоти болота цього виду особливого перешкод не складуть, але кіннота перейти через них не в стані.
Цілком особливий вид відкритих боліт являють собою так звані «Галло». Форма та величина їх найрізноманітніші; глибина буває іноді болфе 1 саж.; шар торфу досягати 2-21 | арш. потужності. Більше
- 140 глибоко поросли очеретом, більш дрібні осокою і кущами. При значній потужності тореяного шару, на поверхні боліт ростуть низькорослі ялини та берези. Очевидно, «Галло» утворилися з озер, що колись існували. Серед літа більшість їх доступна для пішохолів, але навесні і після сильних дощів через них не проберуться і місцеві полщуки-мисливці. Розподілені болота по поверхні району нерівномірно: найбільше їх число і при тому найбільш серйозних розташоване на північ району, біля кордонів Мінської губернії.
Взагалі ж треба помітити, що мені не про Півсь, як про країни покриту суцільно непрохідними болотами в даний час абсолютно помилково. Воно далеко не відрізняється такою непрохідністю, як про це прийнято думати. Дороги перетинають країну в усіх напрямках. ПІ$хота може пройти іпеліком майже всюди і особливо у південній частині району.
Зокрема у південній частині району нині під болотами не болфе!/з усієї площі.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]