З метою забезпечення національних інтересів зазначених національностей були створені спеціальні Державні Секретаріати. У першому так званому «Універсалі», або прокламації до народу, «Центральна Рада» (український парламент) обіцяла захищати національні права меншин. У третьому «Універсалі» «Рада» пішла ще далі й надала національно-персональну автономію російській, єврейській, польській та іншим національностям меншин і висунула перспективу вироблення спеціального закону щодо цього. Таким чином єврейське питання, яке хвилювало більшість європейських країн, було вирішено чітко і природно.
Перевірено досвідом останніх років
Досвід останніх років довів нам, що громадянська емансипація єврейського населення невигідна. Ми все більше усвідомлюємо, що громадянська емансипація не може бути остаточним вирішенням єврейського питання і що визнання всіх людей рівноправними членами держави є наслідком визнання всіх націй рівноправними чинниками прогресу людства. Таким чином, ця вимога, яку єврейські громадянські та соціалістичні партії висувають з усе більшою й більшою силою, вперше визнана законною і виконана в Україні.
Запропонований урядом закон був розроблений державним секретарем у справах євреїв і 9 січня 1918 року був одноголосно прийнятий Центральною Радою. У цьому законі було урочисто проголошено, що всі люди в Україні мають право на національно-персональну автономію, т. е., право самостійного визначення свого національного життя, особливо за допомогою національних ліг, що складаються з представників відповідної національності. Право на національно-персональну автономію є непорушним правом. Цього права не може бути відмовлено жодному народу в Українській Республіці, а також не може* бути обмежено для тих, хто ним користується. Національна ліга має право встановлювати податки на своїх членів і вживати всіх заходів, які вона вважає необхідними для захисту всіх культурних та інших вимог.
Єврейське життя здатне вільно розвиватися
Через політичні обставини закон ще не набув чинності, але протягом двох років існування незалежної Української Держави громадське єврейське життя могло вільно розвиватися. Євреї в Україні мають найбільші національні права. Єврейська мова офіційно визнана, єврейське міністерство змогло розгорнути свою діяльність. Єврейські громади змогли процвітати на свободі, і виросли нові єврейські школи. У щойно заснованому університеті в Кам’янець-Подільському уряд заснував професорську кафедру єврейської історії та літератури, і цим ще більше підкреслювалися національні права єврейського народу.
Єврейські прагнення досягнуті мирним шляхом