«Під час проголошення незалежності України євреї розділилися на два табори. З одного боку були єврейські асимілятори, які були виховані в загальноросійській політичній атмосфері і негативно ставилися до створення Української Держави. Цю партію, чисельно неважливу, підтримувала низка єврейських біженців зі старої Росії. З іншого боку були національні євреї, сіоністи, Ітоісти та єврейські соціалістичні партії, які зайняли прихильне ставлення.Ті євреї, які мали власні національні прагнення, не могли не дивитися з прихильністю на подібні прагнення народу, який досі жив у положенні опікуна.Принципи, встановлені президентом Вільсоном щодо прав малих націй, неодмінно були застосовані до українського народу.Щодо соціальної програми держави, євреї також були розділені на дві частини Одна група, яка була не дуже численною, йшла рука об руку з передовими партіями лівих, які прагнули усунути буржуазію від державних справ. Друга група стала на позицію тих українських партій, які підтримували принципи загального виборчого права і прагнули застосувати в Україні політичну систему, яка склалася в Західній Європі. Вони уникали утопічних експериментів і максималістських прагнень. Хоча були ці розбіжності щодо соціальних та економічних умов створення Української Держави, майже всі єврейські партії та організації були єдині в питанні права українського народу визначати свою остаточну політичну долю на народних засадах».
Єврейська автономія
Яким було ставлення української влади до євреїв? — запитав наш представник.
«В Україні, включно з Галичиною, є три з половиною мільйони євреїв у порівнянні з майже сороком мільйонами всього населення. Таким чином, євреї становлять майже вісім відсотків від загальної кількості жителів. З ініціацією нового режиму було сформовано Центральний представницький парламент, який складався з усіх партій країни, включаючи євреїв. Близько сімдесяти відсотків місць у цьому органі займали власне українці, решта була виділена представникам євреїв, поляків і росіян. Цей парламентський орган продемонстрував свою готовність надати євреям більше поступок, ніж будь-які інші установчі збори в історії. Вона надала автономію всім меншинам у державі, і було призначено трьох міністрів у справах цих меншин, у тому числі євреїв. Примітним актом парламенту було призначення Касаційного суду, до якого були обрані ті судді, які мали мужність виступити проти російського уряду в процесі Бейліса. У квітні 1918 року я був майже одностайно обраний членом цього Суду».
Д-р Марголін далі описує зміни, які відбулися, коли початковий український уряд було повалено та замінено урядом гетьмана Скоропадського: