«На жаль, після того, як більшовики взяли Київ і в рядах українських сил почався розпад, найгірший елемент армії розпочав погроми. Уряд знову дезавуював їх, засудив винних на смерть, висловив своє глибоке співчуття євреям і пообіцяв найповнішу компенсацію постраждалим. Мушу з жалем визнати, що останні погроми щодо яких У мене є інформація — минулого лютого і березня — були вбиті тисячі злочинців, чорносотенців, більшовиків, які хотіли дискредитувати українську владу, і наприкінці березня я заявив, що усвідомлював, що в погромах немає вини влади, але я, як єврей, не міг. зберегти офіційну посаду в країні, де вбивали моїх братів відставку не прийняли, і Уряд благав мене продовжувати службу бодай за кордоном, і мене призначили одним із чотирьох місій представляти Україну на Мировій Конференції, моїми колегами були колишні міністри М. М. Сидоренко, Панейко і Шульгін. Поширеність погромів в Україні частково пояснюється тим фактом, що українці, хоч і становлять окрему політичну одиницю, протягом 250 років перебували під владою Росії і отримали, як злу спадщину, те, що я можу назвати погромною звичкою. Принаймні викликає задоволення те, що в українському уряді немає антисемітських тенденцій, які в цьому відношенні дуже помітно відрізняються від панівних у Польщі. Саме до поступу демократичних ідеалів в Україні ми маємо прагнути знищення лихої погромницької стихії».
Справедливість і порядність вимагають справедливого ставлення до євреїв від DE. МАРК ВИШНІЦЕР
Єврейський історик і редактор «Єврейської енциклопедії» та «Історії єврейського народу».
Після того, як Україна скинула з себе столітні кайдани чужого суверенітету і була проголошена вільною державою, в провідних українських колах виникла думка про надання автономних, національних прав тим народностям, які з давніх-давен жили на Україні. Таким чином був би забезпечений мир між різними національностями в новій Державі, і була б досягнута співпраця всіх різних племен людей для розбудови Української Республіки.
Розмах цього рішення можна оцінити, якщо згадати, що український народ зазнав упродовж часу від національного гноблення. Але було також мудро, далекоглядно і вигідно для держави схилити меншини до справи нової держави, бо ці меншини — росіяни, євреї та поляки — завжди були і є досі важливими чинниками в країні за кількістю, репутацією, культурним розвитком та економічними міркуваннями.
Гарантії українського парламенту