неоднакова, в тому самому замкз бували городні і в і в 1, саж., здається нормальною довжиною було три сажні '). Стіни бували подвійні, проміжки між ними наповнювалися землею чи піском; іноді, як у Вінниці, роль внутрішньої стіни виконавець і тин, добре обмазаний; зовні стіни обмазувалися іноді тлиною п'яди на дві і більше. Влаштована таким чином стіна представляла вначальний оплот, якого не могло пробити гарматне ядро, як показав досвід у Вінницькому замку 7); Але, якщо вода проникала в це земляне середовище, стіни повинні були гнити дуже скоро. Взагалі замкові споруди багато страждають від справжніх віршів: вони швидко гють, часто горять, «частокроть вітер великий... верхи здирати» та ін. Як високі були дерев'яні стіни, зазначений н$т, крім того, що люстратор скаржиться в одному випадку: "а все будівництво то замково принижене; може на деяких місцях людина, на землі стоячи, бланкування, а підсяблення ким досягти" 3); можна гадати, що звичайна висота не перевищувала 3-х сажнів. У Луцьк кам'яні стіни имзли 4 сажні у висоту.
Вгорі стіни імзли криті рубані ларапети-бланковання або обланки, в яких були зроблені отвори для стрільби-подіябитья (під ся бити), іноді нижче проходив інший ряд отворів спеціально для гаковниць і рушниць. З внутрішньої сторони біля стін знаходилися будівлі у вигляді сараїв, іноді рубані, розрізнені.
ні внутрішніми ст$нами, забезпечені запорами та служіння коморами для зем'ян та інших обивателів староства на випадок небезпеки; він називався також городнями. Вриша цих городен, мабуть, становила місце «бланковань», що йшов навколо всієї стіни і був необхідний для обходу сторожів і на випадок оборони; підіймалися на цей помост по приставлених колодах із врубаними сходами. Тут же, на помост%, складалися і різні припаси для оборони: колодки, каміння, тризуби, які скидалися на ворога; стояли корита з водою у разі пожежі. Крім городен у стінах часто пристроювалися також будинки, кліті; вікна будинків
1) Архів, УГ. [. 91. 2) Архів УП. 1. 599. 3) 4. 77.
іноді пробивалися назовні замку: у Черкаському замку вони пробиті були так низько, що можна було „досягнути головою”.