Щем поради складають грубу відповідь ревізорам і заявляють вже: «Якщо буде земля Невська, земля Полоцька, земля Вітебська, земля Жомоїтська, а до того теж усі пов'яти Підлясві будуть привимя свої класти перед Його Млешю, тоді і ми найменші слуги Його „Ми самі й предки наші у Господа Його Млти не вкрали, бо маємо старости надію, як у Луцьку, так у Володимері, якби сієль того ся кусити, а господарекого мають украсти мілину, тоді б етаростове з горла, у нас то видрали". переговори його з найзнатнішими князями і панами змусили дворян замінити різну відповідь більш чутливим, але ніяких справжніх результатів не дали. Дворяни грамот не представили, за те скаржилися на притзсневя урядників, на безтурботність від татар, на побъги селян, які „за кордон лядську втікають і по волях князським і панським, які тут на Волині є, розходять“, а щодо мити заявили нарешті, що для збагачення дворянства славою і обороною то землі і з життєдайним скарбу тгосподарекого, еж ся то панство і ми підданий Його Млті ширимо і множимо» 2). Ревізор помічав, що дворянство діяло при цьому одностайно, спільною порадою, пройняте свідомістю своїх станових інтересів 3). Показуючи © доходи урядники давали також неохоче, приховували багато; доводилося звертатися до обивателів. Словом результати ревізії були незадовільними. Чи це невдача, чи хвороба єпископа, яку він скаржився під час ревізш, була причиною, — лише дальша ревізя була ведена одним Патеем. Він послідовно відвідав Кременець, Вінницю, Браслав та Житомр. У Кременців він знову даремно чекати з будинку всього місцевого дворянства; навіть міський, «який був повинний буті»... «ні сам не був, а ні рейс справа своєї дати не хотів» >
1) Пам'ятн. ГУ. 2. 48-49. 7тб@фа нар. 23-24.
3) Тобто віх їх одностільна порода і змова, як старших, так і мінчих. Паматники ТУ. 2. с. 64.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Вся ревізія зайняла близько 3 місяців. Свій капітальний "попис" замків Патей закінчувати бажанням, щоб король і Рада милостиво прийняли його працю і вибачили його, якщо він що "відкрите а несоромне писаль і ясне об'явиль". „Вчинив то не про жадібний пожиток і хвалу мою, але наперед з науки Писма Святого, а потім з розповіді господарського“ 1).