тичнихь заняттях були прочитані і пояснені ним деякі описи південноруських замків; тоді ж була написана і пропонована робота - тепер вона є в дещо переробленому вигляді. При складанні її я користувався також вказівниками і поясненнями В. Б. Антоновича, якому приношу щиру подяку.
метит ь а, я М УІ зем ЗЕ їді «АІ ВВ етот ІЕР СТРНЕ а
9 М. ТРУШЕВСЬКІ.
зом пов'язане з цією боротьбою, їм ло двоякий характер: то воно відбувалося за ініціативами і засобами самого населення, то по почину уряду; наші звістки за більш дерево епохи переважно відносяться до цієї останньої, оееїщальної колонізащі, яка виражалася основним чином у скрізі передових укрплених пунктів і васеленій їх насельниками з внутрішніх областей або іноплемінниками. Один з моментів В історії такої урядової колонізащі має предмет і справжній нарис — саме середину ХУ ст., від якої збереглися ґрунтовні об'єкти. Перш за все перейти до питання, зупинюся кілька на стані колонізаці Південної Русі в ту епоху. Епоха утвердження литовського верховенства в південноросійських землях збігається з вельми енергійними колонізованим рухом Русі в степ) обставини благотворили цьому: з одного боку, литове верховенство, не вносячи, особливо н% перших порах, ніяких особливих об'єднало знову південнорусські землі і відновило в них центральну урядову владу, якою деякі з них, каз напр. земля Влевська, були, мабуть, позбавлені зовсім; з іншого боку, татарська Орда в цей час ослабла, розлаталася, і від неї не можна було очікувати серйозних перешкод рух Русі в степ. Завдяки цьому клонізаці, з сильним і двоясним участем уряду, йде надзвичайно енергійно; наприкінці ХДУ та розпочав ХУ ст. є | стиглий ряд міст на південно-російській околицях, невідомих ра- | фе, як Черкаси, Евенігород, Дашев, Чуднів, Вінниця, Браславт, Хмільник, Летичів та ін; у собтав Російсько-литовської тосударства входили землі до Чорного моря і Вітовт виявляти намбреше стати твердою ногою на його берегах.
Ця дфяльна колонізація зустріла проте сильне перешкоджає- | сті у вигляді татарських набігів і спустошений; набЪги, зроблені на Південну Русь знаменним Едігеєм (Ідикою) після пораження Вітовта на Ворсклв, були ніби зловмисним предзнаме-|
1) Див передсилі М. Ф. Владизирекого-Буданова до актів про колонізацію, Архів/
10. Зап. Ровми ч. УП. т. р. ©. 55 сл., також Нарис повідом про Подільської землі м. Мовчки про новскато с. 294 ел.