Яка наслідувала резолююча на це донесення, зі справ архіву не видно.
1726 р. Посл генераль Брюса, звільненого 14 червня 1726 року, за старістю, від служби, був призначений тимчасово-завідувачем фельдцейхмейстерської частиною генерал Гінтер. Ця несподівана обставина сильно завадила планам де-Кулона, який уже починав діяти самостійно і незалежно від генерал-фельдцейхмейстера. Генерал Гінтер вже не настільки миролюбно дивився на незалежну позицію де-Кулона в справах по Інженерній частині, яка нещодавно повністю залежала від Артилері і ще не встигла зовсім від неї відокремитися.
Закінчуючи справжній перюд, не можна не звернути уваги на те, що Імператор Петро, засновуючи Інженерні війська, звернув увагу, також, на спеціальну освіту та практичну підготовку їх у мирний час.
Без жодного сумніву, спочатку коло навчальних зайнятий обмежувалося найелементарнішим і неповним вивченням предметів, що входять до складу так називаного, в той час, «Інженерства». До складу «Інженерства» входили: фортифікація, архітектура, арієметика, геометрія та тригонометрія. За всієї стислості, вивчення цих наук було не полегшити Російським Інженерам виконання обов'язків на службовій ниві, де до Петра | були головними розпорядниками іноземних інженерів.
1) Істор. нарис. Інх. Упр. А. Савельєва, 1879 Матер. для істор. Інжен, частини в Росії (Інж. журн. 1860 № 5).
2) Хронолог. перелік. Г. Дехтерєва (1858 р.) та хронолог. таб., сост. редактор. „воєнної хроніки“ 1866 року. Власною рукою Петра [ на доповідному реєстрі про Інженерн. штат було написано: "Польових 0собо і Гарнізонних 060б0, рана дати проти Артимлерйськихсь".
3) Іст. оч. Інж. Упр. в Росії, А. Савельєва, 1879.
РІ. і
З заснуванням Петербурзької Інженерної школи, в 1719 р., навчня частина отримала більш правильну організацію. Це припущення підтверджується ще й тим, що про школи вже знаходилися в безпосередньому виді більш досвідчених і знаючих німецьких Інженерів: Петербурзька -інженер-капітана Гольцмана, і Московська -інженер-маюра Рейтера. Практично заняття по Інженерній частині також входили до складу навчального курсу, і ось що писал Імператор Петро 1, 11 грудня 1723 р., генераль-фельдцейхмейстеру Брюсу: «Для навчання Інженерь і Мінерь слід, жром буму, на землі практикувати, слідувати, частина апрошів, тавожьєб сапи і залерії через водяні рови, так само і міни, для якої зручна стара крипість Канецька, якій ще один бастйон цілий, а прочиж залишки є ».