Частина 4

У кампанію 1760 р., під час виступу Російських з позики при Кунцендорі, було наведено на р. Одер, що мала в цьому міст 40 саж. ширини, два мости, один на парусинних понтонах, а інший, у відстані 20 саж. від нього, з верху, на козлах. Так як у нар. Одер, при сильних вітрах, вода значно височіла, то, для більшої стійкості моста на козлах, вважали за корисне простягнути, поверх настилки, два товсті канати, скріпивши краї їх на обох берегах кількома якорями і до цих канатів прив'язали козла моста. Цими двома мостами переправився, на ворожий берег, загін з 20,000 чоловік з артилерею, і мости повинні були залишатися наведеними до зворотного переходу військ через ріку. На другий день після наведення мостів, вода почала прибувати в рік, і, замість того, щоб розібрати міст на козлах, який, при своєму руйнуванні, міг загрожувати понтонному небезпеці, намагалися зміцнити його навантаженням настила колодами і чурбанами. Незважаючи на цю обережність, вода, що постійно прибувала, підняла настилку, і, перш, ч5м встигли щось зробити проти цього, водою, що піднялася, знесло весь лЪс, що знаходився на настилк мосту. Все, що не було прив'язане до канатів, пройшло досить вільно у прольоти між понтонами; але, коли поздовжні канати були зірвані з берегових якірів, що їх утримували, то всі обплутані ними козла вода понесла до понтонного мосту, під самі понтони, де вони почали безперервно. ударятися об понтони. Між тим, настала ніч, і до мосту підійшов загін для зворотного переходу через річку. Покладення його було дуже скрутним, тому що доводилося переправлятися по одному мосту, що залишився, якому загрожувала очевидно та-же небезпека; проте, завдяки дЪльним розпорядженням і строгому порядку, що дотримувався в продовженні переправи військ і тягарів, вона була досконало. При цій переправі понтонної команд віддано було наказане безперестанку повзати по дну понтонів, оглядати навпомацки міста, що підпираються лісами зруйнованого мосту, і, якщо промацувався лъс, вони давали негайно знати, особливо, якщо опинялася в якомусь із понтонів текти. Коли в одному понтон, після переправи 12 фунт. гармати, виявилося текти, він відразу був замінений іншим, і переправа зупинена цим на короткий час, тривала до кінця без жодної зупинки. Після зняття мосту й огляду всіх понтонів були помічені на парусинах рубці й натиски від лісів, що проходили й від зупинялися під ними, і тільки в одному понтоні, який був виведений під час переправи, багато ниток парусини переламалися, ймовірно, від сильного натиску. У розглянутому нами випадку особливо видаються дві помилки наших понтонерів, а саме: вони помістили міст на козлах вище парусинного і не розібрали його вчасно, і, для доставлення йому більшої стійкості, використали кошти, які виявилися не тільки недостатніми, а й зазнали досконалого зруйнування.