Головну причину такого байдужого і пасивного ставлення до такого важливого питання треба шукати, звичайно, в тому, що понтонна частина була підпорядкована безпосередньо артилерійському відомству, яке не могло мати нічого спільного з цією галуззю військової спещальності.
1756 р. Граф Шувалов, як людина, що належить дуже добросовісно і однаково до всіх установ, ввірених його управлінню, перший, після Петра Великого, звернув належну увагу на Понтонну частину в Росії. Безперечно можна сказати, що він дав цій галузі військового мистецтва правильну організацію і започаткував її розвитку.
З доповіді про Понтонну частину, поданого на Високий благогляд, 18 листопада 1756 року, видно, що Гр. Шувалов вже тоді цілком усвідомлював, що Понтонна частина не повинна входити до складу артилерії, але, не наважуючись висловити це прямо, щоб не поставити самотність артилерії, у своїй доповіді писав так:
«Призначуюча ж понтонна рота, при якій корпус бути при Артилерійськомуз-ли або при Інженерному, про те не зволите Вашу Імператорську Величність віддати на розгляді Головного Командира при Артилелі, який за станом потреби і обстановкою може бути. Інженерному корпусі».
На жаль, до 1822 р. Понтонна частина продовжувала перебувати в прямому фоні Артилерійського відомства і про виділення її ніхто і не думав.
Граф Шувалов, визнаючи цілком не відповідними своєму призначенню існуючі в той час бляшані понтони, представив на розсуд її Імператорської величності «Міркує про підлягати при арміях понтонах» 1), яким доводив необхідність мати при армії, при армії, що має бути, при армії. (Див. Додаток. ХП).
1) Погоджуючись з мені, висловленим 24 липня 1745, що понтони повинні бути зроблені з меді, Граф Шувалов не погоджувався в іншому. Медні аркуші, призначені для понтонів, повинні були бути, згідно з мені, викладеного в 1741 році, генерал-маюром Томіловим, такої ж товщини, як і біле подвійне залізо, яке вживалося до того для понтонів. А тому що вс з жерсті на кожен понтон
1) П. З. Зак. Ріс. Імп. т. МІ, стор 339.