3) Щоб убезпечити їх від суду за законами, що діяли в Росії, була утворена «з іноземців майстерні в От'лахь військово читата, таємна військову совипа Коллея», на яку і був покладений розбір всіх дл, що стосуються іноземців. При цьому, вищезазначеної Колеї було вказано: «чинити правосуді в першу чергу за законами Божими, а потім за Римським, Граююданським правом і іншими народними звичаями, милостиво, полеячись на те, що пригадай наші царі переваги, право і приналежності.
4) Іноземці, були забезпечені спілкуванням у будь-який час, за їхнім бажанням, давати їм відставку і вільний проїзд назад за кордон.
Звичайно, на думку, якою керувався Петро Т і його попередники, іноземці, як люди більш освічені в той час, ніж ми російські, повинні були внести багатий матеріал і великий запас зведення для розвитку інженерного справи в наших військах. На жаль, цей чудовий проект був дуже поганий.
Дуже часто були викликані до нас на службу люди зовсім невідповідні за своєю науковою підготовкою і недостойні за своїми моральними якостями. Збережені в наших архівах документи дають багато цікавих подробиць. Прочитавши їх, ми можемо переконатися в тому, як легковажно і недобросовісно ставилися у нас до вибору іноземців, які виявили бажання наставляти нас розуму.
Були приклади, що щойно прийнятому на службу іноземцю, якого ніхто не встиг ще дізнатися, видавалося повноваження на запрошенні, на його думку, інших іноземців у Російську службу?).
За ім'ям точних свиней! про кількість іноземців, які служили в Інженерних військах при Петро |, важко сказати що-небудь достовірне. Відомо тільки, що їх було чимало, що всі вони користувалися особливою милістю уряду, отримували добрий зміст і володіли помстями, цілими ВОЛОДЯМИ «в годівлі». Нижче чини з іноземців, крім того, звільнялися від несення вартової служби.
1) П. З. Зак. Р. І. т. [№М, № 1910. 2) Матер. для Істор. Артил. Упр. в Россі, Н. Є. Бранденбурга, 1876
Взагалі, не можна не докоряти нашому уряду того часу, що він надто завдавав іноземцям, не вміло отримувати з них користь і не приймало своєчасно мір для припинення того зла, яке іноземці завдавали нам.
Громадське мені на той час про іноземців, що у РосМи на служб, виражено особливо ясно у записок, поданої Но-° сошковим Государю 1701 року (справжній рукопис «0 рапйомь поведінці» зберігається у Громадській біблютек вид. в 1842 р.).
У цій записці говориться: «Я істинно Государ е помалу дивуюся і невдивлювалося, що кажуть: ньміцир-лмоді мудрі і правдиві, а вчити пас все неправдою. Отьлльж себе вони і свою брати зберігати і підносять, а нась ні вщо не ставити.... Не прямі вони нам доброзичливості тозо заради і вченню і25 не дуже треба брехати, мені, що у всякому біль нась обманювати і ставити в досконалі дурні ».