Здавалося б, що для правильного спрямування будь-якої поспішності, необхідно перш за все познайомитися з історичним ходом розвитку її з дня основи. Тільки при такому знайомств, ми можемо цілком правильно і щасливо керувати її подальшою долею.
Задавшись метою зібрати історичні матеріали про Польових Інїї ба женерних військах, з дня їх заснування, і вдягнути їх у послідовний хронологічний порядок, я взяв на себе сміливість приступити до цієї праці.
Незважаючи на все моє бажання і старання розробити це питання у всіх його деталях і подробицях, я, на жаль, не міг цього досягти настільки, як бажав.
Перебуваючи в той час далеко від головних центрів наших військових архівів, я був надзвичайно стиснений у користуванні ними. Завдяки освіченій увазі Головні. Інженер. Управління, багато висилалися з його архіву в Кев найнеобхідніші документи; користуючись працею генерала Савельєва, викладеним в «Історичному нарисі Інженер. Управл. у Росії», (вид. 1879 р.), я міг можливість здійснити моє намір, хоча далеко не в тому обсяг, в якому припускав.
Внаслідок вищевикладеного, я не хочу заголовити свою слабку працю гучним ім'ям «Історія», а обмежуюсь назвою «Історичний нарис Польових Інженерних військ».
При цьому, зустрічаючи необхідність особисто познайомитися ще докладніше з деякими документами, що знаходяться в архівах столиць, я змушений був закінчити мій огляд 23 жовтня 1802, тобто. Тим часом, коли Інженерне відомство, віддаляючись від Артилерійського, отримало самостійне управління і, так би мовити, закінчило своє животіння і почало жити повним життям.
Усвідомлюючи всю неповноту мого нарису, я вважаю, при всьому тому, що мною не втрачено з виду жодна з найголовніших подій за весь час існування Польових Інженерних військ. Мн здається, що всі реформи і перетворення, які були зроблені в Польових Інженерних військах з Високого свавілля, увійшли в справжній нарис.
Вважаю за необхідне відзначити, що нарис був мною складений у 1883 році. За особливих обставин я не мав можливості його надрукувати на той час. Закінчити його тепер, довівши до теперішнього часу і привести в той порядок, який необхідний для видання, я, на жаль, не можу за браком часу. Нині, користуючись люб'язною увагою редакції «Військово-Історичного Вісника», я з особливим задоволенням надаю складений мною Історичний нарис у повну власність Київського відділу Імператорського Російського Військово-Історичного Товариства. Якщо знайдуть корисним його надрукувати, я не зустрічаю жодних перешкод до того, щоб з нього було вимкнено все, що визнається зайвим, а також не буду претендувати на введені в ньому редакційних виправлень.
ДУЖЕ ОВЕН