Зібрані тут матеріали досить показують, що в кінці пероду, що розглядається, понтонна частина знаходилася у нас у досить задовільному стані.
1760 27 квітня 1760 графом Шуваловим була складена Інструкція, якій визначалося призначення Інженерного полку у воєнний час, а також, як повинно вестися його навчене в мирний час. Вона була найвищо затверджена 6 травня і проведена, для виконання інженер-генералу Муравйову, який перебував при армії. (Див. Прил. ХУ).
Цій інструкції наказувалося:
1) Розділити кожну з перших чотирьох рот Інженерного полку на 7 окремих рівних парт і навчати:
Першу партію - заготівлю турів і фашин.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Третю партію-влаштування траншей і паралелей.
Четверту партію-веду сап і влаштуванню галерей через рів.
П'яту партію, що складається з теслярів, навчити влаштуванню платформ, палісадів, рогаток, штурмфалів, бліндажів, нош, тіл (тачок) і мантелетів.
Шосту партлю, а також і п'яту роту Інженерного полку, навчатимуть підземним мінним роботам та влаштуванню різноманітних фугасів.
Сьома ж партія, що складається з ковалів, столярів і малярів, призначалася для виконання різних господарських робіт у полку.
2) У воєнний час Інженерний полк надходив у повне розпорядження головнокомандувача армії. При цьому, для виконання технічнобб нь ської своєї діяльності, він використовувався в повному своєму складі, а для великих робіт, що робляться цзлою армією, чини Інженерного полку вживалися, як керівники, для нагляду за роботами, за таким розрахунком: для влаштування дорога-по 1 людині на 20 робочих; на циркум і контр - волочені лінії, і т. п. роботи, - по 1 людині на 10 робітників; в апроші і для будівництва батарей - по 1 ч. на 5 робочих, а для ведення сап і мінних галерей-по рівному числу. Штаб і обер-офіцери призначалися порівняно до числа нижніх чинів.
3) Під час генеральних битв визнавалося за краще бути Інженерному полку частиною в резерв, ім'я при собі на всяк випадок усі інструменти, а частиною при вагенбург та їх обозах.
1727-1762. І так, ми бачимо, що граф Шувалов був перший генерал-фельдцейхмейстер, який звернув серйозну увагу на стан польових інженерних військ і понтонну частину. При ньому вони були значно збільшені чисельністю, а головне, отримали більш правильну організацію. Стосовно практичної освіти інженерних військ у мирний час, не можна визначити ступінь його розвитку до 1760 року. В архівах з цього предмета імфються дуже мізерні матеріали!). З них тільки можна зробити висновок, що з 1740 р. на околицях Петербурга і Риги знаходилися навчальні полігони, де зводилися облогові батареї, велися підступи, закладалися горни.