На купівлю фуражу коням належало відпускати 90 коп. в місяць, рахуючи тільки на 6 місяців (в рік всього на кожного коня 5 руб. 40 коп.).
З примітки до штатів видно, що цих грошей було іноді недостатньо і дозволялося витрачати на кожного коня всього 9 руб., Серед грошей, що залишаються від некомплекту коней. На покупку одного коня відпускалося 12 руб. На кожен корпус понтонів належало по штату наступне число служителів: 2 обер-оеіцера, в чин підпоручика і поручика; ннжних чинів-54, у тому числі 30 матросів. Капрали, каптенармуси та сержанти були озброєні рушницями (всього 6 рушниць). Пересічні мали ранці. При понтонному обозі кожного корпусу складалася команда фурштатських служителів (нині обозні), з 1 обероеїцера і 209 нижніх чинів. Фурмейстери і унтер-фурмейстери (відповідні нинішнім старшим обозним унтер-оеіцерського званя) були озброєні пістолетами. Крім того, на кожну команду служителів покладалося—12 рушниць зі багнетами, які призначалися людям, які вбираються в варту, для охорони грошової скриньки, прованту, фуражу та інших припасів, під час походу. Холодна зброя складалася зі шпаг з медними еєесами, які належали фурмейстерам, унтер'фурмейстерам і т5м людям, у яких були рушниці. Всього на заведенні всіх понтонів трьох корпусів, з приладдям, кіньми і на покупку озброєння, спорядження та обмундирування нижнім чинам, було асигновано одночасно 71 404 руб. 24 коп. і щорічно на зміст всього, (як майна, так і всіх чинів) 31804 руб. 55 коп.
До цього часу не існувало жодного виробленого та точного настанови для понтонних команд. Під керівництвом Графа Шувалова було складено повчання, яке називалося «Формуляр про понтонні посади». (Див. Додаток ХПІ).
У Формуляр про Понтонні посади говориться:
1) Про ті знання, з якими повинен бути знайомий усякий оєїцер, службовець при понтонах. Йому ставилося в обов'язок, між іншим, знати добре артилерію, для того, щоб він завжди міг, без допомоги артилерійського оеїцера, визначити вз переправлюваної артилерії через понтонний міст. Бо при понтонах найвищий до № ви чин, покладений по штату, був поручик, то, якщо він не був знайомий з артилерією, він не міг чекати подальшого руху.
2) Про місцезнаходження чинів під час «маршу» (тобто походу). Усьому «понтонному корпусу було визначено місце безпосередньо за авангардом армії, під прикриттям артилери, «деташементів від кавалейи та солдатів».