Недовго проіснував сформований в квітні 1771 шонерний баталон. Військова Колея визнавала, що цей баталон, за своїм чисельним складом, не відповідав своєму призначенню і, крім того, перебуваючи завжди в повному своєму складі в одному місті, не міг виконувати одночасно робіт при всіх корпусах армії. Чому не можна було розбити баталюн, по роті або по піврота, на кожен корпус, цього, на жаль, ніг не видно. Я вважаю, що понерний баталон
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Вища начальство, якому ввірено було керування шонерами, нічого не мало спільного з ними і було незнайоме зі спещальностью Польового Інженерного бізнесу, а крім того, офіцери шонери, внаслідок своєї освіти, поставлені вище армійських офіцерів! заздрісні почуття армійського начальства. Ймовірно, це було однією з головних причин того, що не тільки не дбали про Гонерного баталюна, а, навпаки, мабуть, усіма силами намагалися його затерти.
Зрозуміло, щоб довести марність Шонер, одним з кращих дійсних способів було поставити баталон в тій діяльності, для якої він був створений. На доказ того, що про нього мало дбало вище начальство, я можу навести те, що Шонерний баталюн, не дивлячись на минулі 4 роки з дня його сформування, не був укомплектований в 1775 і половиною покладених по штату Чинов!). |
1775 р. З огляду на все вищевикладене і, спостерігаючи інтереси Державної скарбниці, Військова Колегія представила на розсуді Її Імператорської Величності доповідь про необхідність знищення Шонерного баталону і про зміст, замість нього, у всіх пихотних полицях І баталонах, по одному майстерні. |
При цьому, Військова Колея вважала, що оскільки головна спещальность Шонер теслярське мистецтво, яке взагалі добре знайоме російському чоловікові, то із замною [Шонерного баталюна майстровими при армійських ротах, полки не будуть відчувати нестачі в чинах, потрібних для виправлення дороги і мостів.
Імператриця Катерина П Височайше затвердила 34 жовтня 1775 р., доповідь Військової Колемі про знищення Ґюнерного баталону, і наказала утримувати, замість нього, по одній людині в рот всіх піхотних полків і баталюнів?).
Звичайно, не тільки в даний час, але навіть, думаю, і тоді були люди, які могли судити про те, наскільки логічним і правильним був погляд Військової Колефі. Вважаю, що й у той час усвідомлювали, що зовсім не причини, які були приведені в доповідь Військовій Коле, послужили основою для знищення ГШюонерного баталюна. ШПонерз, залишивши їх за розформованим баталюном, велльно було віддати в Інженерний жортусь, для укомтлектування наявних вільних ваканів. У такому жалюгідному стані залишалися Польові Інженерні війська до сходження на престол Імператора Павла | (1796). |
1) П. З. Зак. Ріс. Ім., т. ХХ, № 14384. 2) Там же.