Генерал Ласковський, на основі даних, що збереглися в архівах, вважає, що до 1745 року в Росії використовувалися, виключно, бляшанки. З цим мн-н!ем можна погодитися, так як у приводі мною нижче доповідь, складеному Графом Шуваловим, і затвердженому 11 січня 1757 р. є повністю точні і ясні вказуючи на те, що до того часу, були вживані в Росії тільки бляшані понтони.
Крім бляшаних понтонів існували ще й дерев'яні. Так напр., 20 травня 1723 року Найвище повеліно було для переправи військ через Кубань заготовити дерев'яні понтони. За понтонів складалися «скрині з припасами». Понтони перевозили або сухим шляхом, на найманих конях, або водою. При перевезенні водою, у видах прискорення доставки, іноді понтони ставили на судна, які, за річками, тягли бичевою!).
Ціна кожного понтона визначалася в 100 руб. Ім'я у вигляді призначений їм 10 літній термін, щорічно відпускалося по 10 руб. на кожний понтон. Колишні війни довели, що жерсть-матеріал цілком незадовольняє призначенню понтонів і не витримує призначеного 10 літнього терміну служби. Від перевезення, частого знімання та постановки на «розпуски» (так називалися візки, пристосовані для їх перевезення), понтони гнулися і ламалися. Від знаходження ж у вод, при наведенні моста, від дощу і навіть вогкості жерсть дуже швидко покривалася іржею і приходила в таку непридатність, що їх повинні були виключати набагато ранфі призначеного терміну, а при продажі матеріал, з якого вони були зроблені, не представляв ніякої цінності.
Генерал-фельдцейхмейстер' Князь Рєпнін перший порушив питання про непридатність понтонів. 24 липня 1745 р. Військова Колея розглянула доповідь про стан Понтонної частини і цілком погоджуючись, що бляха, як матеріал, для понтонів зовсім не личить, вирішила здобути знову 40 понтонів з меді, всом (з дерев'яною окремою). 10 фун. 2). Термін служби передбачалося призначити 30 літ і вартість їх визначити в 360 руб. кожного; отже, за розрахунком, належить було відпускати щороку 12 крб. на кожний понтон. Але через те, що Князь Рєпнін, як людина, визнав І занадто мало значення за займаним ним постом, не був
1) Арх. ген.-фельдцейхмейстера, св. № 4, стор. 191. 3) З дерев'яної одужки доходив до 8 пуд. 10 фун.
в стані наполягти на приведенні у виконання вищезазначеного рішення Військової Колемі. Бляшані понтони продовжували своє існування, а про виготовлення мідних понтонов ніхто й не думав.
Отже, ми бачимо, що власне Понтонна частина у нас в Росії, за цей період, була в вельми не блискучому становищі, хоча приклади військової практики того часу повністю довели необхідність для армії понтонних мостів. |