м що під мундир іноді належить одягати теплушку, що застібається, у свою чергу, теж на правий бік, то якої спритності і краси можна очікувати від козака в цьому одязі? Дай Бог якось влізти йому тільки на коня та розібрати всі ці фалди. Тим часом від нього, як визнаного одним з найкращих наїзників у мр, вимагається вищий ступінь завзяття і спритності. Не даремно ж, незважаючи на порядний вже вік сіпуна (9 лБт), він, за всієї любові козаків до форменого одягу, уникає їх. Ви ніколи не побачите в станицях козака в мундир-зипун. Він завжди волітиме йому там теплушку або сукняну сорочку. Зіпун незручний ще й тому, що дуже складний по крію. Для того, щоб він непогано сидів, треба дуже гарного кравця, яких у козаків немає.
До причин, що сприяють підняттю цінності козацького спорядження, належить ще й відсутні у козаків ремісничих знань. Причина цього, як було зазначено вище, криється, головним чином, у самому порядку сучасної служби козака, що не дає йому можливості присвятити себе одній справі. Щоправда, і раніше козаки не відрізнялися знамнем ремесл, але тоді відсутні це не було так помітно, як тепер, тому що вимоги були зовсім не т$.
До теперішнього часу потреба в майстрах задовольнялася в станицях майже виключно іногородніми особами, які, не бачачи ніякої конкуренції, беруть за плату порівняно високі ціни. Скарги на погану пригін речей чуються від полків щороку, особливо з полків, розташованих у таких містах, як Варшава і Харків, де є багато гарних. майстрів. Станичні майстри-різночинці, будучи людьми бідними, постійно забирають гроші вперед. Не ризикуючи ні чим вони часто не виконують. своїх зобов'язань, часто витрачають козацький матеріал, а іноді й зовсім ховаються, змушуючи нічим неповинних козаків зазнавати більше збитків. Відсутні конкуренції ставить іноді станиці й отамана відбула прямо у безвихідь: потрібно відправляти, наприклад, козаків, а сідла у підрядника не готові, і взяти їх ніде. У 1893 році таким чином довелося відправити козаків з т-го віддБла в 2-й полк без справ, а їх висилати потім навздогін. Тільки з відкриттям приватної шорно-сідельної майстерні при військовому арсеналу перший відділ позбувся такої кабали безцеремонних майстрів сідельників, по відношенню до кравців він знаходиться і до теперішнього часу в колишньому становищі.
Але найголовнішим і в той же час хворим місцем у спорядженні козака на службу в даний час є приховані хорошого стройового коня. Складніше це походить від того, що вимоги від неї в останній час сильно підвищені, замість зростання в торш, 14 вершків *), потрібно т арш. 15 вершків, а, по можливості, і 2 аршини. Тим часом, через різні несприятливі обставини, про які буде сказано нижче, конярство козаків сильно скоротилося.