Всі перераховані механізми, на нашу думку, не гублячи ніскільки бойових якостей козака і готовності його до походу у воєнний час, розв'яжуть йому руки вдома і роблять здатним до підняття продуктивності свого господарства і розвитку у військах таких професій, які вимагають для своєї праці і праці. слЪфдовально і послужать до природного підняття його економічного добробуту взагалі. При справжніх же умовах сільське господарство є єдиним зайняттям, доступним козаку, і при тому таким зайняттям, яке, ведучися найпримітивнішим способом, часто не окупає навіть праці. В даний час і на цьому, споконвіку йому властивому, поприщ козак не може вже конкурувати з вільним від служби різночинцем.
(Вбрані козака.
До сімдесятих років предметами обмундирування козаків служили: коротюмі однобортні на гачках мундири темно-зеленого сукна з такими ж шароварами, що одягалися поверх чобіт; шинелі із сірого сукна та папахи із чорної смушки. Кінське спорядження складали: сідло з приладом, чепрак, подушка, вуздечка та ін. Чоботи, б'єлля і дрібні речі містилося стільки, скільки було необхідно в домашньому вжитку польового козака. Вартість абсолютно нового обмундирування з стройовим конем не перевищувала 70-то рублів, а вживане воно коштувало, звичайно, значно дешевше. У той час не вимагалося від козака, щоб обмундироване його було неодмінно новим, з голочки, а тому часто-густо воно переходило від батька до сина і навіть онука. Утримувалося воно в більш-менш справному вигляді, оскільки це потрібно часом і необхідністю. При величезних природних багатствах, якими мали козаки в той час, витрати у них на це обмундироване надлишком покривалися їх доходами.
Чи то тепер. З включенням полків до складу кавалерійських дивізій в 1875 р., вимагаючи до козака при спорядженні на службу почали швидко зростати. Начальникам дивізій, які звикли до одноманітності в обмундируванні нижніх чинів регулярної кавалери, вже найнезначніше ухилення в бік «зало очей», а тому, забуваючи вказати, що «вимагати від козаків такої ж одноманітності, яка існує в регулярних полицях, зовсім неможливо“ *), вони дуже природно завжди прагнули цього одноманітності, а тому при всякому/зручному випадку ставили військовому начальству в цьому відношенні „будь-яке лико в рядок“. | Це пізніше, бачачи замчання стройового начальства в наказах по козацьким військам, за потребою мало підкорятися вимогам і/у свою чергу, пред'являти їх до козаків. Таким чином, вимагаючи від спорядження з кожним роком росли всі бій і бол. е і, нарешті, нині дійшли до того, що здійснено поглинають весь бюджет козака без залишку.