до більш, ніж коні, тому що розлучиш його козак знаходиш для себе вигіднішим. І справді, корова доставляє йому у всіляких видах молоко, що становить головну його їжу, особливо влітку, а бик, не вимагаючи такого ретельного догляду, як лоптадь, представляє прекрасну робочу силу, яка в будь-який час може бути звернена в гроші, оскільки необхідна на рогати, і при цьому населення не терпить від конокрадів, що становлять, як відомо, велике зло під час конярств. Але, представляючи одне з найголовніших джерел народного добробуту козака, рогату худобу, місцевої породи, що розводиться у війська, дуже дрібна, маловесня і малоцінна, а тому і не приносити населенню тих вигод, яка могла б приносити йому худобу поліпшених порід. До того ж, ця худоба прогресивно погіршувався неправильною організацією табунів і відсутністю відповідних виробників. Разом з плодовим складом зазвичай пасеться і молодик, в обгуливающемся внаслідок цього рано досягнення зрілого віку, а виробниками нерідко служать річники і півторники, і до того ж часто з великими пороками, що служать прямо причиною виродження худоби.
Необхідно прийняти міри до можливого) поліпшення породи роатаю худоби, по-перше, правильної оранізашей суспільних табунів, а, по-друге, пробрелиш поліпшених виробників. Табуни повинні складатися так, щоб корови паслися окремо від теличок до двох літів і молодих бичків-підлітків, причому післядні повинні пастися в загальних бичачих табунах. Хорошими Кроизводителями можуть бути бики симментальг ай"
ської породи, досягання нерідко вагою понад 50 пудів і вже акліматизовані тут місцевими поміщиками: [Шотт, Еверсман, та іншими. З 1899 року деякі станиці першого відділу пробрали для своїх табунів виробників царицької та симентальської породи на громадські кошти. Без сумніву міра ця принесе їм великі вигоди, покращивши худобу і значно піднявши його цінність.
Овни розлучаються вт, войск6 переважно киргизької породи, що відрізняється м'ясистістю і більшою кількістю сала. Служать віне тільки для домашніх потреб козака, доставляючи йому шерсть на кошимі (повсть), пими (валянки) і панчохи, овчину на шуби і кожушки і м'ясо для їжі. Вівці рідко розлучаються козаками, як предмет торгівлі, тому що розвитку вівчарства в широких розмірах мішати, з одного боку, зменшене хороших пасовищних міст, а з іншого — брак капіталів. Киргизька вівця, за своїми прекрасними якостями, повністю задовольняти потребам населення, а тому в поліпшенні її ніякої потреби не їм.