тегорі-е$нокосних, або орних, платить війську 3 руб. за десятину під один посів хліба, золотопромисловці користуються ними даром, під приводом, що ці землі степові (розташовані в степовій смузі), про які закон нічого не говорити. Хоча таке тлумачення згаданого закону явно казуїстичне, бо в ньому справжній сенс і дух закону приносяться в жертву букв його, тбм не менш, завдяки йому, військо зазнає величезних збитків.
Завдяки такому положенню "золотого" справи у війську в даний час виходить наступна картина: в той час, коли військове населене, обтяжене всілякими повинностями, терпить страшну потребу, не ім'я можливості задовольнити свої самі вопюпія потреби, - на його землях чужі прийшли люди наживають міллюнні.
Про збільшення війську винагороди за золото, а також і за поверхню земель, зайнятих припасами, порушувалися неодноразово клопотання, але клопотання ці досі залишаються без задоволення.
Правда й самим козакам можна відкривати золоті копальні на загальній основі, але власниками таких вони бувають дуже рідко, частково за браком капіталів, а частково за браком розуму і підприємливості. Все участі військового населення в цьому ділу до теперішнього часу виражалося лише в простих старательських роботах на чужих золотих прысках, які, при справжньому положенні дБла, приносять їм більше шкоди, ніж користі, тому що псувати їх землю, відволікають від господарства і розбещують. Можливість легкого видобутку цінного самородка привча-
- 66 е козака не дорожити тим небагатьом, але вірним, що він має, і віддаватися випадковостям. Присвятити себе цілком цьому дБлу м5шают йому лежання у ньому службові обов'язки, які вимагають частого присутності його 'в станиці. Тому цим козаки якщо і. займаються, так набЪгом, уривками і таким чином "Від одного берега відстають, а до іншого пристати не можуть" і тільки роздивляються свої господарства. Справедливість сказаного підтверджується тією обставиною, що в селищах, біля яких відкриваються золоті копальні, — багато козаків кидають господарства, спиваються з йруга «і б'ють».
Зовсім в іншому положенні перебувають козаки у відношенні прав своїх на жовчні та дрімаючи руди. У цьому випадку вони є повними власниками, а тому могли б отримати з нього для себе великі вигоди, але і тут неминуча «але». Справа за невеликим, а саме: недо-
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]