MediaArhiv

Частина 1

сторінка 3/61

Головна помилка положення 1870 р. полягала в тому, що 'ріше громадських питань їм надавалася не виборним-кращим членам суспільства, а всім жителям по більшості голосів: в деяких випадках * / із загального числа - всіх жителів, а в деяких по більшості тільки готівки (ст. Ця остання обставина призвела до великих зловживань. Хоча на сходи могли з'являтися всі жителі, мав право голосу, але завсідниками стали не краще люди товариств, звичайно зайняті справою, а люди пусті, п'яниці, або т, кому вигідно було ловити рибу в каламутній воді-кулаки, мроеди, Направити справу і люди підтримати порядок було не кому, а тому підтримати порядок було не кому, а вершителями загально-. ствних справ, перетворивши сходи в безладні збіговиська, на яких громадське достояще часто віддавалося за безцінь, аби "опчість" було пригощено горілкою.

Станична й селищна адміністрація, не бачачи над собою належного контролю, часто дивилася на громадську службу, як на засіб покутувати у волю. Кожен намагався урвати себе те, що міг чи що траплялося йому до рук. Не дивно, що люди при вступі на посади на перших же порах намагалися позбавити себе від занепокоєння збирати і зберігати громадські хлібні та сінні запаси, а також і капітали. Навпаки, користуючись всяким нікчемним приводом, вони складали вироки і на підставі їх розбирали суспільний набуток собі та своїм однодумцям у позику. Саме якнайшвидше 187о р. сприяло такому порядку речей, оскільки

'бно (пун.тст. 7) надавало суспільству "право повну розпорядження станічними сумами", причому слово "нояне" 'у самому положенні було 'підкреслено. Цим нутом 'станічні' заправили йшли на стільки успішно, що 'до 1999 року розіграли майже все, що було' накопичено в частці роки їх батьками-і двдами.

Не врятувалося від загального погрому і таке народне багатство, як суспільні ліси. Майже всі вони були нещадно вирубані, а дрібна поросля випалена весняними підлоговими пожежами - "малами". Там, де в 60-х роках були стройові ліси, що служили матеріалом для будівництва селищ і станиць, не залишилося навіть найменших ознак їх.