Частина 3

кому розумового утворення підростаючого покоління, але й провідником військового розвитку в дух козацьких традицій і військової дисципліни, то, зі скасуванням підготовчого розряду, на цей бік утворилася в чоловічих школах слід звернути особливу увагу. Тому в число предметів шкільного курсу слід ввести за особливою програмою, як обов'язкові предмети: необхідні зв'язки для рядового, оскільки вони застосовні до учня, навчання гімнастики пасивної і на машинах, а також і строю в пред'лах взводного навчання. Практичні стройові зайняття учнів двох старших відділень вироблятимуть у вересні місяць. Навчене стройової освіти можна покласти на вчителів, а гдБ до цього не представиться можливості, то за особливе народжене на стройових пільгових урялників, яких знайдеться достатньо в кожному селищі. Цей захід, у зв'язку з залученням учнів якомога частіше в церковні паради, поошрін улаштування стрибків і джигітовок на призи, у землі снібжних містечок, які, як було зазначено вище, вже давно введені в станицях, розвиватиме в дБтях військовий дух і свідомість обов'язку служби. Щоправда, і в даний час в деяких школах звертається уваги на цей бік освіти учнів, для чого є і дерев'яна зброя (рушниці, шашки і панки), але зайняття ці не приведені в систему, а тому і не приносять тієї користі, яку могли б приносити при правильній постановці д'ла. Але, розвиваючи в козачатах бойові якості, не слід забувати і того, що козак не тільки воїн, а й орач, годувальник своєї сім'ї, і що справність його до служб цілком залежить від його економічного добробуту, а тому необхідно ходимо пролучати його і до практичного життя. Засобом для цього може послужити розвиток школах в можливо широких розмірах ручної праці. Хоча ручна праця і введена вже в наші школи ще з 1896 р., але дБло це, за Рр$5дким винятком, не одержувати досі належного розвитку за браком обізнаних людей, які могли б керувати ним. Станичні та селищні школи є головним і майже єдиним розсадником грамотності і взагалі освіти у військ, оскільки інших навчальних закладів у ньому нЪт. Щоправда, діти військових обивателів навчаються ще у спільних закладах, середніх і вищих, але відсоток кових до загальної кількості учнів порівняно нікчемний (19/0) і при тому це майже виключно для привілейованого класу, поповнюють зазвичай потім ряди військового чиновництва. Було б дуже бажано відкрити ще кілька стипендій у спеціальних вищих і середніх навчальних закладів для підготовки провідних осіб у сільському господарстві та гірничій справі, як найважливіших джерел нарілого добробуту війська.