Луїводство належить також до важливих галузей сільського господарства козака, оскільки від урожаю трав залежить можливість або неможливість прогодовування худоби взимку, а отже, і розведення його. Лугових просторів військ взагалі достатньо (на кожну душу чоловічої статі всього належить близько т'/ дес.), але вони приносять козаку далеко не стільки вигод, скільки могли б дати при правильній ексилоата: щи ихь. Дфло в тому, що дуже багато лугів заросло бур'янистим чагарником, на кшталт чиліги, тавологи, бобовника і т. п. дрібної порослі, що не приносить козаку ніякої користі. У
Нині половина сіна з цього пропадає на корені задарма, а решта служити тільки для потреб місцевого населення, доходячи в урожайні роки до нікчемної вартості. Тільки приміські селища мають дохід від сну, продаючи його на ринок за хорошою ціною. Щоб трава не пропадала задарма, а приносила населенню дохід, необхідно «іра вичистити відповідними машинами і завести в станцях з'її преси. Як косарки, так і преси повинні прюбрісти на громадські суми, по одному екземпляру на населені перші продажі на них зроблять зразки на них. скошеного чагарника, а за допомогою других, буде пресуватися сіно громадських запасів, готівка яких у військ простягається в даний час понад дев'ять мільйонів пудів.
Найбільшою підмогою господарств козаків є юродієцтво і баштанництво. Перше розвинене дуже значно між усім населенням війська, а останнім тільки в першому відділі і південних станицях інших відділів. Огородництвом займаються виключно жінки, підводячи картоплю, капусту, цибулю, огірки, р$дьку, буряк, моркву, кріп і дрімаючи овочі, а на баштанах розлучаються кавуни, дині та гарбузи. Складаючи для населення необхідні харчові продукти, а поблизу міст, заводів і присків і досить значну статтю доходу, городництво і баштанництво, як і взагалі все сільське господарство козака, ведеться найпервіснішим способом. Пи нові сфьмениі сорти овочів, ні культурні способи підтримання їх козаку не відомі.
ні. Втім і розвиватися ці галузі сільського господарства почали в деяких містах тільки після голодування 189т р., коли військове начальство вимагало, щоб кожен домогосподар обов'язково мав город і баштану, а до цього часу багато господині зовсім закинули це необхідним заняття і знаходячи його призьбах, в'язати пухові хустки і грість соняшники. Особливо помітно було відсутності городів і баштан у козаків з татар, які взагалі відрізняються нелюбов до землероба. Досвідчений город і башта при сільськогосподарських школах могли б принести населенню велику користь, давши йому хоропія насіння і вказавши промінці способи культивування їх.