Але головне зло цього становища полягає в тому, що воно створити невдоволення козака своїм положешем. Цим тільки й можна пояснити той усі болБе і болБе зростаючий відсоток козаків, які бажають перерахуватися в м$фщани, який спостерігається в даний час. Зробившись міщанином, козак зазвичай залишається на проживання у своєму селищі на правах різночинця, являючи собою живий приклад переважного становища останнього і тим самим служачи великою спокусою для решти населення.
Само собою зрозуміло, що це не можна визнати правильним, а тому необхідно його змінити, а саме: заборонити особам невійськового слома селитися на козацьких землях,
о як це було до 1868; а якщо ж чомусь здійснити цього не можна, то хоча б знищити право цих осіб приховувати в козацьких селах нерухому власність без злагоди станичних зборів, виражених вироками, затвердженими отаманами від справ. Цим шляхом, принаймні, буде право кулакам, які безкарно займаються експлоатацією — на свою користь бідної частини населення.
Конокрадство о.
Конокрадство, як відомо, є одним з головних бичів народного господарства взагалі, а козаків особливо. Якщо конокради обезоливають селянина, позбавляючи його коня-оряка годувальника, то про козака й казати нема чого. Крім матеральної шкоди козак втрачає в коні часто свого незайманого товариша
Треба бути козаком, щоб зрозуміти всю гіркоту такої втрати. Недарма, проводжаючи сина чи чоловіка на царську службу, козачка кланяється коневі його в ноги, серйозно просячи зберегти його здоровим і неушкодженим, а козак, повідомляючи своїх батьків з полку про свої біди, не забуде повідомити і про здоров'я свого коня. Таким чином, тут є часто важко-винагородна моральна втрата. Ось чому прийме особливих виняткових мБр по відношенню до конокрад у військ є справою нагальної необхідності.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
г) `Зобов'язати жителів всієї війська і щцберні імплть пастухами виключно своїх жителів, а баш-| кир і киргиз від цього усунути зовсім, як головних конокрадів і укривачів, що у страйку. При цих пастухах в даний час громадські табуни є не більше.
_ ті менш як етапними пунктами для конокрадів, кула вони приховують на день вкрадених ними коней, а вночі проводжають їх далі. При пастухах-жителях це буде немислимим, але тільки при неодмінному умові, щоб цасеухами були скрізь жителі, в іншому випадку супроти окнокради розоряти. Конокрадство в даний час вважаються злом - на стільки неминучими, що жителі нерідко наймають у пастухи завідомо відомих їм конокрадів киргизь або башкир, переплачуючи їм іноді дорожче, чим можна було б найняти свого жителя, аби до певної міри застрахувати себе.