"Катерина знала, що багато, особливо французи, вважали Росію країною азіатською, бідною, що погрязла в невігластв, в темряву варварства, і любила говорити про свою імперію, щоб розсіяти така звинувачений. "Як вам подобалося моє маленьке господарство? запитувала вона? трохи грошей, але, здається, вони вжиті з користю?
Інший раз, звертаючись до Сегюра, вона сказала: «Я увБрена, граф, що ваші паризькі красуні, модники і вчені тепер глибоко жалкують про вас, що ви змушені подорожувати країнами ведмедів, між варварами, з якоюсь нудною царицею. те, що мені потрібно для управління моїм маленьким господарством“.
«Ваше В-во бажаєте жартувати на наш рахунок,— заперечив Сегюр,— але Ви краще за все знаєте, що думає про Вас Франщя. Слова Вольтера якнайкраще і зрозуміло висловлюють В. В-ву наші мнфНя і наші почуття. Швидше Ви можете бути незадоволені тим, що надзвичайне зростання Вашого маленького господарства вселяє якимось чином страх і заздрість навіть значним державам.
"Так, - казала вона іноді сміючись, - ви не хочете, щоб я вигнала з мого сусідства ваших дітей турків. Нічого сказати, гарні ваші вихованці, вони роблять вам честь. Що якби ви мали в П'ємонт або Іспані таких сусідів, які щороку заносили б до вас чуму і голод, винищили б". Чоловік на рік, а я взяла б їх під своє заступництво, що б ви тоді сказали?