Потьомкін був також начитаний, освічений чоловік. Він сам ще з юних років читав книги запоєм, особливо його цікавили богословські питання, він займався історією церковних соборів, розділенням церков, розколом. Він читав Плутарха, захоплювався одами Піндараї наказував перекладати для нього; в його бібліотечку було до 2 тис. книг. Сегюр, вирушаючи з імператрицею до Криму, тішився, що зустрінеться там з Потьомкіним і прочитати се ним «кілька грецьких трагей і анакреонтичних од» з біблюотеки Катерини (вона везла з собою цілу бібліотеку). Не неспроможність була й у мистецтвах: ціниль живопис, скульптуру, архітектуру, — особливо „легкість і простоту 1онического стилю“,—а „музик не навчаючись, був у ній великий знавець“; слідкував за новими творами музикантів, і_посилав новинки, вищедія з-під пера Сарті, Грімму, зі своїми примчанами; гр. Розумовськ із Відня збирався надіслати йому на службу Моцарта. Недарма поети називали його меценатом, і сам Державін у своїй «Водоспад» писав про нього:
„Не ти ли наперсником близь трону У сБверной Мінерви був,
У храм $ Муз-друг Аполлона, На підлогу Марса-вождем мав славу; Рішитель дум у війн і мир, Могущ-хоча і не в порфір.
Найвищої думки була про Потьомкін Катерина. Овна говорила про нього: „Ах, що за голова у цієї людини! Це поєднання їй, мабуть, особливо подобалося. Інакше судив цю голову німецький імператор; Госіє П, познайомившись особисто з Потьомкіним (до Петербурга), писав про нього: „він радник імператриці, але радник неспроможний.
ПОДОРОЖ! КАТЕРИНИ І В КРИМ. о можете уявити себе, що ті особи, яким вона це говорить, недостатньо відверті, щоб прямо заперечити їй: оскільки, добродію, він ваш учень, то він вам не дбає честі.» Сегюр докладно аналізував Потьомкіна: «Ніколи ще ні при подвір'ї, ні на поприщ цивільному чи військовому не було Більш заповзятливого і менш роботящого, полководця більш хороброго і міст нерішучого. чудовий своєю дивністю. Але за межами Росії і без особливих обставин, що принесли йому благовоління Катерини П, він не тільки не міг би приховати таку величезну популярність і досягти до такого високого сану, але навряд чи дослужився б до скільки-небудь значущого чину. королем польським, то задумував заснувати духовний орден, або просто стати ченцем. То, чим він володів, йому треба було; "Баловнем щастя" - називав себе і сам Потьомкін.