Художник Ліндсей зобразив аквареллю флот Катерини в той момент, коли він підходив до Канева. Попереду 3 великі вітрильні судна однакової величини і однаково забарвлені червоною фарбою і позолотою. На їхній палуб-павільйони з великими вікнами; над павільйонами-майданчики, на яких поміщені в бойовому порядку солдати. Перша з галер, на ім'я "ДнЪпр"-належить государин. Пліч-о-пліч з нею коштуватиме «Буг»,—з кн. Потьомкіним і його племінницями; н$скільки позаду третя барка, „Десна“, служить їдальні. За ними гуськом слідують інші галери.
«Флоть наш—розповідати Сегюр— зупинився під Каневим, у якому виставлені були польські війська, в багатих мундирах, з блискучою зброєю. від скрутного етикету, хотів зберегти інкогніто, і сказав посланим, які його супроводжували: "Господа, король польський поручиль мені представити вам графа Понятовського".
Коли він вступив на імператрицину галеру, ми оточили його, бажаючи помітити перші враження і чути перші слова двох державних осіб, які
Послфдь!Й польсюй король—Станіслав-Августь— „Гр. Понятовсюй“,
знаходилися в положенні, далеко не подібному до того, в якому вони були ніколи. Але ми обдурилися в наших очікуваннях, тому що, після взаємного поклону, важливого, гордого і холодного, Катерина подала руку королю, і вони увійшли до кабінету, в якому пробули з півгодини»... (Коли вони вийшли), «в його очах виднівся відбиток смутку, якого не приховала його.
На великий галер був влаштований парадний об'єд. За обідом мало Флі, мало говорили, тільки дивилися один на одного, слухали чудову музику і пили за здоров'я короля, при гуркоті гарматного залпу.По вихід із за столу, король узяв з рук пажа рукавички і віяло імператриці і подав їй. це, веліла принести капелюх і подала його королю. Приймаючи його, Станіслав сказав: „Коли то, В. В., Ви завітали мені інший капелюх, який був набагато кращий за цей“ (він натякав на дану йому Катериною польську корону).
"Ми повернулися на царську галеру. Король пробув ще трохи часу, і о 8 годині ухаль в Канів".
"Коли настала нічна темрява, - продовжувати Сегюр, - Канівська гора зашарілася вогнями; по уступах її була прорита канава, наповнена горючою речовиною; його запалили, і воно здавалося лавою, що тече з вогнедишної гори; схожість була тим разюче, що наразі було більше разюче, що наразі було більше!" подвоїло світло, відбившись у подах ДнБпра. Флоть наш теж був великолано освітлений, так що цього разу для нас не було ночі», «Представлене Везув'я, що тривало в той час, який ми стояли на якір перед вікнами короля, освітлювало гори, долини і води краще, ніж найблискучіше сонце і п'ять днів, — додає природу. Ми забували, що тоді була ніч.