Вона була вражена непоказним виглядом будівель у губервях, що перебували у веденні Румянцева.Особливо в Юєві знайшла вона, що вулиці брудні і ду, але мощені, а будівлі взагалі в поганому стані і позбавлені всякого витонченості. Сама вона не захотіла говорити про це з фельдмаршалом, і доручила Мамонову (фавориту) дати відчути її незадоволення. Кагула шанобливо і терпляче висловлюшал зауваження і відповідав: „Скажіть Ея В-ву, що я— фельдмаршал її військ, що моя справа брати міста, а не будувати їх, також менше їх прикрашати“. Того ж вечора слова Румянцева були точно передано імператриць. Ця велика монархізя, сну «уражена сміливістю відповіді, зупинилася, на мить задумалася, і сказала своєму улюбленцю: «Він правий.—Але нехай Румянцева продовжує брати міста, а моє дБло будуватиме».
Сегюр зі свого боку пояснює справу інтригами Потьомкіна: "Фельдмаршаль не отримував ніяких засобів для управління Малоросією. Праці його рухалися повільно; солдати його ходили в старому одязі, оеіцери даремно домагалися підвищений!
Потьомкін.
Скільки в сторони від усього лвора, не в палац, а в Печерській обителі, не серед царедворців, а серед ченців, оселився в Кев Потьомкін. Він з'явився сюди з півдня, з Криму, де готували все до прийому імператриці; він чекав свого часу, щоб показати Семірамід СЪвера все багатство південного краю, на чолі якого він стояв.
Дивною була кар'єра Потьомкіна. Син небагатого смоленського дворянина, він з юних летів мрію про блискуче майбутнє, мрія зробитися чи міністром, чи архереєм. Навчався в Московському університеті одним з перших його стільців, був удостоєний золотої медалі, і потім виключений за неходіння на лікщі, оскільки занадто захопився самостійним читанням і кинув професорську науку. Вступивши у військову службу, був гвардійським унтер-оеіцером, коли вибухнув переворот, «звівши на престоль Катерину, і мимоволі, до складу свого полку, виявився учасником цього перевороту; випадково послуживши нової імператриць, - подавши їй темляк, - вийшов одразу в люди, був подарований у підпоручики і в камер-юнкери, і нагороджено 400 душ селян. Коли почалася перша турецька війна, він був уже. камергером, і пошель на війну волонтером. Заслуживши на війн $; генеральський чин, незабаром з'явився в столицю гінцем від Румянцева, що ріже про бій,— і мав щастя сподобатися імператриць; після цього почалося між ними листування. Нарешті, у рік закінчення війни, був виписаний до імператриць, призначений її генераль-адьюгантом... Це було в 1774 р.