няго Криму, з якого зробили палац для того, щоб провести в ньому одну ніч, відкриваю я чарівні краєвиди в двох частинах світу, сягаю майже до Каспійського моря: мені здається, це може служити уподібненим спокусі сатани, який не міг би показати нічого кращого нашому Спасителю...
«Мяб ще здається мрією той час, коли сиджу в б-м'стной карет, схожій на урочисту колісницю, прикрашену вензелями з дорогих каменів, між двома великими особами, і коли, присипаний від жару, часто схиляю голову на плечі їх, і прокидаючись, чую мене. Мільйонів підданих, рахуючи тільки чоловічу стать. — А в мене 22 з усіма, — відповідає другий.
«Одного разу, в Бахчисара Катерина згадала про вірші, які вона намагалася писати в Царському селі, під керівництвом Сегюра, і сказала: «Послухайте, панове, я запрус одна в своїй кімнаті: і ви побачите.» Ось що вона нам винесла; вона не могла продовжувати далі: Фіг 1е зорНа аі Кап, зиг 4ез соіз$шз Боштб, Чапз іп Кіозаіє 4'ог, 4е ешез ещонгв(т. е. на ханській софф, на набитих подушках, в к1оск з золота, оточено...) усамітнений! Катерина, намагаючись придумати що-небудь ще, але даремно, і так і вийшла потім з цими двома рядками... - розповідає де-Лінь.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
бути в захваті від усього, що вона бачила. Храповіцюй заніс у свій щоденник: "Говорено з жалем про Таврид. Придбання це важливо; батьки дорого б заплатили за те". Єропкіну імператриця писала: "Дуже мало знають ціну речам т$, котрі з приниженням зневажили придбання цього краю. Херсон і Таврида з часом не тільки окупляться, але сподіватися можна, що якщо Петербург приносити 8-му частину доходу Імперії, то вищезгадані міста ста перевищою".
ХУ. КРИМСЬКІ ПАМ'ЯТНИК.
Кримськ помбБщик-принц де-Лінь. Ще коли він щойно прибуток до Петербурга, щоб брати участь у подорожі Катерини, государя оголосила, що «жалує його землею в Криму,—у Чорного моря, на тому самому мБстБ, де, за відданим, знаходився храм, в якому царівна Іфігеня була жрицею»,
Досягши з імператрицею Криму, принц відокремився від усієї компаші, і поїхав на південний берег, де лежав його маєток. З захопленням описував він, у листі до маркіз К., свою поззгку.
«На сріблястому березі Чорного моря, на краю того великого потоку, в який зливаються всі води Четирдаха, під тінню двох стародавніх гіллястих горщиків, при підошві скелі, на якій видно ще стовп, сумний залишок Діаніна храму, що прославився жертвою;
цієї скелі, з якою Тоас скидав чужоземні, нарешті, в найчарівнішому і цікавому Місті всесвіту, я пишу тепер.
«Сиджу на турецькому килим, на землю розстелену, оточений татарами, які дивляться на мене, як я пишу, піднімають від здивування очі до неба, наче на іншого Магомета.