«Бачу щасливі береги стародавньої Ідалі і Натолі; фігові, пальмові, оливкові, абрикосові і персикові цвфтупІя дерева розливають навколо мене солодкі аромати, приховуючи від поглядів спекотні промені сонця; дерева, житла, побудовані у вигляді амфітеатру, моїх диких, які, сидячи спокійно на своїх плоских покрівлях, що служать ім'ям балконів, курять тютюн; величезними урнами. Різноманітність усіх цих видів, що живлять уяву, забирає в мене силу писати.
«Нфть, не можу розрізнити того, що відбувається в моїй душі, відчуваю себе оновленим невидимою силою, віддаляючись від пишноти, великого, шумних урочистостей, стомлювальних забав і двох самодержавних осіб Свіра і Заходу, яких я залишив на іншому краю високих гір, насолоджуюся нарешті. І яким випадком зашель сюди?
"Ніч буде прекрасна. Море, стомлене денним рухом, коштуватиме пересувно і представляти на гладкій поверхні своїй прекрасне дзеркало, в якому я бачу своє зображене. Вечір гарний надзвичайно;
Принцу приходять на згадку історичні події та імена, пов'язані з цими місцями: «Можливо, тут писаль Овіді, можливо, сидить на тому самому місті, де я сиджу тепер... Ось Порт Евксинсюй, належав колись Мітрідатові... Збираю тут стовпів, але зблизька; зустрічаю залишки водяних спусків і стіни, уявлення коло Парижа і Лондона вм$ст, ‚Обидва міста зникнуть, подібно до нього... Повертаючись назад, починаю схвалювати ледарство добрих мусульман моїх, що сидять на покрівлях, склавши хрестоподібно руки і ноги у мене італійський; Вони, чи щасливі вони, чи можу я бути їм корисним, і чи знають вони, що імператриця багато їх пожалувала? на травах, я благословляю безпечних;
ловлю безпечних, об'являю їм захищати їх від притиснення. Вони багато приносять масло, сир і молоко.
Кримські татари часів підкорення Кавказу.
"Начинаю дФлать різні задуми. Наскучивши всім, що є відомого, для чого мені тут не залишитися? Я перетворю цих татарських мусульман, пручив їх пити вино, а дому своєму надам вигляд чертогов, на які здалеку стануть дивитися мореплавці; побудую 8 виноградних павільйонів з колонадами і балюстрадами, які приховують собою їх покрівлі. Відразу накреслюю план усьому тому, щоб негайно було виготовлено...
Настає вечір, нічні починають уже затьмарювати денний світ, сонце схиляється на захід, стада, пасуючись біля мене, викликають татар, які снодійно сходять зі своїх покрівлею, женуть їх додому, щоб замкнути разом зі своїми дружинами, що сиділи цілий день наперех. мечеть. Поклавши руку на серце, благословляю безнечних прощаюся з ними, залишаючи їх одно здивованими від мене своїм володарем, і дізнатися бажання моє, щоб завжди самі собою керувалися.