О 10 годині, після кількох годин ранкової роботи, імператриця іноді залишалася тут же, в грот, снідати; особливим сигналом скликалися до неї її наближені, прийшли інший раз і онуки, і з палацу приносили чай, каву і шоколад. Звідки: або з озера долинали звуки легкої музики.
У годину дня імператриця обідала, у великому товариств у Камероновій галереї, або у своєму колі, — в Ермітажі. Там можна було обходитися без прислуги, і розмовляти на повній свободі: по знаку, ланому особливим шнурком, з-під підлоги піднімалися накриті для обіду або вечері столи, заставлені стравами; перед усіма присутніми виявлялися аслидні дошки з гри.
фелем,—достатньо було написати свою вимогу і смикнути шнурок—і через кілька миттєвостей знизу з'являлася замовлена страва. Зд'фсь, в Ермітаж, влаштовувалися і танці, і спектаклі. Катерина писала потім Грімму: "Учора тут грали комедію; після театру вся дипломатична кліка (посли) гуляла і вечеряла зі мною; - і всі були в такому настрої, що знаходили все чарівним, чудовим "....
Сюди, у цей чарівний чудовий куточок, було запрошено Сеґюра. Імператриця збиралася показувати йому все Царське, з усіма його будівлями, бесідками та алеями, статуями антиків і статуєю Вольтера. Граф прибуток з Парижа, коли обертався при зразковому подвір'ї, прогулювався в самому Версалі,— його не здивуєш ніякою розкішшю; у французького короля кілька тисяч царедворців,— у російської імператриці всього по дюжині камер-юнкерів, камергерів і фрейлінь; але грот, ермітаж, колонада, срібний кабінет і блакитний кабінет-табакерка йому сподобаються; і алеї англійського саду, - він не гірше "регулярних алей Версаля".
Ш. У ГОСТЯХ У ІМПЕРАТРИЦІ.
Сегюр був зачарований тим, що бачив, тим прийомом, який був йому там наданий, і писав у своїх записках:
„Коли я пріБхаль туди, імператриця була така добра, що сама показувала мені всі краси свого великого.
наго заміського палацу, Світлі води, т$ниста зелень, витончені альтанки, величні будівлі, дорогоцінні меблі, кімнати, вкриті пореїром, блакитним кам. нім і малахітом,—все це уявляло чарівне видовище і нагадувало здивованому мандрівникові палаци та сади Арміди...
"При досконалій свободі, веселій бесіді і повній відсутності нудьги і примушений я, один тільки великий палац нагадував мені, що я не просто на дач у самої люб'язної, світської жінки. Кобенцель був невичерпно веселий; Фітц Герберт (британський посол)" Потьомкін свою оригінальність, яка не залишала його навіть у нерідкій хвилині задумливості і хандри. Імператриця вільно говорила про все, виключаючи політики;