Посл (Севастополя, мандрівники відвідали ще деякі міста Тавриди, — Сімеєрополь, Карасубазар, Судак, Старий Крим, Феодосшо чи Каєу. Потьомкін усюди умів показати товар обличчям. Особливо добре була влаштована зустріч у Карасубазар. «Крім'' прекрасної широкої дороги, яку він чудово ширшої дороги, він чудово широкої дороги вибрав з прекрасної широкої дороги. Допомогу раз вів на березі Карасу великий англійський сад, і посеред його збудував витончений палац.
не Арміда чарувала Рінальда; навпаки, російською Рінальд творив диво для своєї Арміди“,
Тут була влаштована блискуча ілюмінація: коли ввечері Катерина вийшла з палацу, щоб насолодитися прохолодною свіжістю води і запахом кольорів, всі пагорби на 10 верст навколо спалахнули трьома рядами різнокольорових вогнів; Серед цього палаючого кола височіла конусоподібна гора, де яскравими рисами блищав вензель імператриці. З вершини гори спалахнув чудовий феєрверк, завершений вибухом 300 тисяч ракет.
У Кізікермен, після виїзду вже з Криму, Держіє П розлучився з Катериною, і російська Семіраміда зі своїм двором направила свій шлях на зЪверт...
Ухала Катерина — опустілі і збудовані для неї палаци. Не минуло року з її від'їзду, — і там, де бенкетувала Звірна Семіраміда, — опустилася мерзота запустини. Палаці були обікрадені, речі розтаскані, зіпсовані і зроблені мишами, у садах бродили стада, у покоях утворилися течі, штукатурка обвалилася, дахи загрожували падінням. Єдиними пам'ятниками перебування в Криму Катерини залишилися кам'яні милі по кримських дорогах, та й небагато, тріумеальні ворота в Бахчисара, фонтан у Старому Криму, та довше інших стояли палац у Севастополі. Вціліли ще старі плошки — від горілих колись іл юмінаші.
ХХ. ПОЛІТИЧНІ ТЕМИ.
У Криму, до від'їзду звідти назад, Сегюр не раз розмовляв на політичні теми з графом Фалькенштейном. У цей час відновилися звичайні їхні прогулянки степом, які були ще раніше, на шляху до Криму з Херсона. [осіє П досить відверто висловлював своєму співрозмовнику, що він думав про задуми Катерини, про Потьомкін і взагалі про Россі.
"Моя поступливість під час завоювання Криму, - говорив Держіє, - змушує вас думати, що я погоджуся на нові завоювання. Ви помиляєтеся: я щиро бажаю збереження миру. Зайняте Криму росіянами мене не потривожило: єдиним наслідком цього було помирати турецьку; знаходив у цьому свої вигоди... Але тепер зовсім інша справа. Я не допущу росіян утвердитися в Константинопол.