«Не можу без сміху згадати, — продовжує Болотов, — 0 тією величезною суєт, в якій перебували всі достопамятні ранки, і яка стрибка піднялася по всієї Тул карет і колясок і б$ганьє взад і вперед народу. Вся велика Київська вулиця, від самого в'їзду й споруджених при ньому великої трумеальної брами — до самого собору і далі до палацу, встановилася в одну майже мить незліченною безліччю народу, і він, з неописаною нетерплячою мережею, чекав прибуття государині і тієї хвилини. Собор наповнився так баринами, що в ньому зробилася від того духота досконала. Всі вони одягнені були в нові свої однорядні або жіночі мундири, і кожна з них намагалася отримати для себе найкраще і вигідне місце дивлячись государині, про яку все тут напевне вважали, що вона, порівнявшись проти собору, неодмінно зупиниться і, вийде з ікон.
"У цьому становищі і стоячи все в своїх місцях, провели ми все тодішнє прекрасне, світле і тихе лєтнє ранок. Нарешті, о 12-й годині грім гарматної за містом пальби звістив нам про наближені до міста імператриці. Усі, з невимовним бажанням, стали чекати її прибуття і очима шукати вже в дали її карети, що їхала за багатьма іншими, що проскакали повз нас попереду. не спала вона порівнятися проти нас, як всі ми віддали їй глибокий уклін.
її і позбавило нас з дещицею нетерплячістю очікуваного задоволення її побачити, бо, замість того, щоб їй проти нас зупинитися, як того ми всі очікували, проскакала вона повз нас так скоро, що ми, піднявши голови свої, побачили вже карету її далеко від нас уже віддалилася, і попливла від нас, що вже віддалилася, і попливла.
«Так само добре в приємних очікуваннях своїх обдурилися і всі наші пані боярині, перебуваючи в соборі, бо й там імператриць не завгодно було вийти з карети. далі до палацу. І так тут чекання пані, споконвіку не видівши государині і в очі, змушені були ні з чим і з чутливим невдоволенням роз'їжджатися по своїх будинках і квартирах... Всі принаймні судили надії на те, що у нього вдячні в день спектакль...
«Це загальне бажання нарешті, здійснилося: Государиня, справді, удостоїла його своїм порятунком, і не встигло, перед вечором, все дворянство в театр з'їхатися і поклади його найтінішим чином собою наповнити, як прибула і государя з пропона і государиня в препровождении. Хвилина в ході її, скажу, була чудова для всіх.
як. з музикою, що раптом загриміла, і вставши, їй якнайглибше вклонилися, і удостоєні були і від неї відповідним поклоном. З цієї хвилини всі очі звернені були на неї в усі продовжені представленої тоді п'єси, яку навряд чи десята частина народу тоді бачила.