По закінченні вистави, поїхала імператриця назад до палацу, а ми всі, по вихід з театру, поїхали слідом за нею, дивлячись ілюміначі і серенади в повному їхньому видінні до палацу, і провели решту часу цього вечора досить весело; гідного; особливо ж милувався я незліченною безліччю плошок, якими всі статки Тульської старовинної фортеці і її вежі були ілюміновані. і всі вони встановлені безліччю плошок, і всі онфії, з наставленими по всіх зубцях нижче цих рядів дроту з скипидаром, заженили були в одну мить і представляли презоре зрілку. вокальної музики насолоджували слух кожного.
Увечері Тульське дворянство давало бал; чекали, що пані „не лише удостоїть своєю присутністю, а й пробуде на ньому весь вечір“. Болотов, разом з усіма, вирушив туди ж, сподіваючись, чи не почує він там чогось про долю своєї книги. „Ми знайшли всю величезну залу дворянського зібрання, наповнену вже народом і набиту незліченною майже безліччю панів і пані і всіх з крайньою нетерплячістю і жаданням тим, що чекають тієї хвилини, в яку государиня прибути імфет. А не встигли ми ніскільки озирнутися, як раптом і заговорили всі: «Діти, їде»... А не встигло слово се всюди рознестися, як у мить відбулася страшна між усіма суєта і хвилювання... Усякому хотілося стати попереду й зайняти вигідне місце, як я почув усі, що почув усі, що почулося в усій моїй почутті. вхід!е пр!Бзжихь у сні.
"Раптом, нарешті, загриміла музика, і в ту ж мить розчиняються навстіж вхідні двері. Але, подумайте і уявіть собі, як здивувалися, побачивши, замість государині, нашого тільки намісника, що веде за руку пані Протасову, супутницю імператриці, а слідом за ними інших вельмож, пані за руки які всі не встигли ввійти в залу, як і пішли танцювати великий довгий польс.
«Господи, яке почалося тоді у все шептані й перешептування... З невимовною скорботою незабаром почули й дізналися, що імператриця, через втому і невеликий нездужання, сюди відмінила, а зволила відпустити на бал наші путі, але тільки спутники, і тільки спутники, хоч своїх... «Чого ж стосується до пані, які обдурилися в найліпших своїх надіях і побачили тоді, що всі їхні витрати і збитки, вжиті на свої
ПОДОРОЖ! КАТЕРИНИ ІП У КРИМ. 9
наряди, що звернулися в. ніщо, і стали марними, то скорботи, жалю і навіть самої внутрішньої досади зобразити ніяк не можна було».