Принц де-Лінь писав своєї приятельки до Парижа: «Я в Москві... Це місто, дане зрозуміле, за деякими відносинами, про Іспаган, схожий на 4 або 5 сотень замків знатих панів, що з'їжджаються в них з сіл для гуртожитку... затБм, щоб вільно жити і говорити. Імператриця майже не знає, та й не хоче знати про них. — спитала вона в мене. Я відповів їй, дивлячись на трьох або чотирьох старих камергерів, генерал-аншефів та ін.: «О, Ваше В-во, це найповажніші руїни.» — «Вони не дуже мене люблять, — сказала імператриця; мною.“
У листі до Грімма Катерина скаржилося на „свята та метушні московських бенкетів, які подвоюють сум'яття і не залишають їй ні хвилини часу, ні відпочинку на весь день.“ Справді, панська Москва зустріла імператрицю за святковим. Можна уявити, наскільки чудовими були свята, влаштовані для цариці численним, знатним і багатим дворянством.
"Дорога туди була освітлена блискучим чином. Величезний графський сад, насаджений з великим мистецтвом, був освітлений різнобарвними вогнями. На прекрасному його театрі зіграли велику російську оперу ("Самнітські шлюби"); мене здивувала витонченість мелодії, багатство вбрання, спритність і легкість танцівників і танцівниць. Але найбільше мене вразило те, що автор слів і музики опери, архітектор, будівельний театр, живописець, який його розписав, актори і актриси, кордебалет і самі музиканти оркестру, — були пісні люди графа Шереметєва. Цей поміщик, один із найбагатших у Росії, подбав виховати їх і навчити; йому завдячували вони своїми талантами.
"Вечеря була така розкішна, як уявлення; ніколи я не бачив такої безлічі золотих і срібних посудин, стільки порцеляни, мармуру і порфіру. Нарешті (що багатьом здасться неймовірним), весь кришталь на стіл на 100 приладів був прикрашений і осипанів і осипанів. і найвищої ціни.
"Так то руссве вельможі, тільки-но вступили на шлях просвіщення, як вже почали наслідувати патрища Риму; в той час в Москві можна було зустріти не одного Лукулла".
Під час перебування Двору в Москві, тут здійснено було велике церковне торжество; Катерина писала потім Потьомкіну: «У Петров день на Москві, в Успенському соборі, Платона проголосили ми митрополитом, і нашили йому на білий клобук хрест брильянтовою в піваршина в довжину і впоперек; — і він весь час був як павич Кременчук, «— не могла не додати учениця Вольтера...
ХХУ. ВРАЖЕННЯ. Повернувшись 11 червня в Царське Село, Катерина могла, нарешті, як і всі супутники, відпочити від шляху.
ходи і підбити підсумки всього видного. Вона була дуже задоволена подорожжю, під час которагс, по її