Так вигукнуло Катерину населене міст, якими вона профжала. Її чекали задовго, і задовго готувалися до зустрічі. Один з харківських жителів, який був після сенатором а тоді був 10-літнім хлопчиком, Ф. П. Лубяновським, розповідати у своїх записках, як чекали Катерину в Харків: «За тиждень перед тим у місто вже не було кута вільного; жили в наметах, куренях, сараях, де хто міг і встиг приховатись;
«З'явився на Холодній гір царський похід;— настало свят свято; тисячі голосів голосно вигукнули: — пливе! Норів верхи, обидва військові, генерал-поручики, але обидва в губернському мундирі. благоговіння при численному збігу народу. Імператриця показалася на балкон палацу;
На другий день імператриця вухала, від палацу по площі до собору постлано було червоне сукно, по якому її В-во звільнила пішки йти в собор, де слухала молебень. задоволеним, сповненим благовоління, велично і милостиво кланялася на обидва боки, Із собору вирушила в дальнійній шлях, “
Освячений поміщик Болотов, член Вільного Економічного Товариства, автор статей з сільського господарства, розповідає у своїх мемуарах, як зустрічали Катерину в Тул. Імператрицю чекали там о пів на півдня місяця, і «все дворянство готувалося до того часу їхати до цього губернського міста, щоб мати нагоду бачити цей урочистий прихід і саму імператрицю. шовкові сукні“; разом з іншими, "захопилося" і дружин Болотова з дочками і сином бути в Тулі, і тому "спішили і він запастися таким же себе одежею і вбраннями, не дивлячись на весь збиток, з тим пов'язаний". Що. стосується самого Болотова, то він спустив цілий ставок у керованому ним ними, щоб представити для царської кухні шук і коропів побільше.
Прибувши в Тулу, Болотов знайшов це місто повністю готовим до прім імператриці. «Я встиг того ж дня побувати на заводі, віддати все там для імператриці приготоване, а потім ще з'їздити в арсенал, і надивитися і там всього пилу, який намагалися тоді кинути в очі імператриць». «Вся Тула наповнена була тоді дворянством, що з'їхався з усіх боків обох статей, і всі, так би мовити, навшпиньки ходили, чекаючи з години на годину прибуття імператриці».