Найближчим сусідом нашим у вагон, коли ми вмостилися в нього в Ростов, виявився якийсь огрядний невизначених літ людей, із сільських. Він був у довгому чорному сукняному пальті, під вогорим видніли поношений піджак. На грудях віола велика брудна срібна ціпочка. Обличчя трохи одутле, руки толіті, мозоліті, засмаглі. Очі битви, що б'ють. Випадково ми розмовляли. Виявилося, що він добре знав ті місця, якими нам треба було вирощувати цієї ночі, саме, північні межі Кубанської області. У багатьох стапицях останньої в нього є якісь торговельні справи. Тепер він зайняти приготуванням до молотьби хліба. Минулого року у нього було 10 молотарок, які працювали в станицях над чужим хлібом; тепер він приготував їх 15 в Юлю, а два роки тому він мав всього дві молотилки. Кожна з них за два роки окупається, на третій дає чистий заробіток господареві.
— А хоронний урожай тут у нинішньому році; з питаю я.
- Не скрізь. Меєт є поганий... Та це б ще куди не йшло! А ось біда: мужики стали нині розумними! — продовжував співрозмовник, мабуть, вісь досадою; стали заводити свої суспільні машини. А це значить підрив нашому братові. Ось тут у Донщин%, але ліву руку, як ми тепер, нещодавно був хороший заробіток молотилкою, а тепер зовсім погано: у кожній
станиць дві-три своїх молотарки. Цього року я думаю ззої відправити подалі від залізничної дороги на Бейсужокь і Бейсут.
При останніх словах у мене щось стрінулося, я пригадав своє дЪфтетво на березі Бейсута в Кубанській області і тому запитав:
— А ви були в Батурінку?
- Як не бути! Був, хоч давненько.
— Розкажіть, будь ласка, коли саме.
- Вперше. почав він, я був там ще з покійним тітонькою, коли багато років було шістнадцять. Мийник був коробейником. Ще тоді біля цієї самої станиці нас мало калмики не вхлонали. То було давно.
- У шістдесятих роках, так?
— Тав, мабуть, на початку шістдесятих років. Станиця ця була глуха, і ми потім не ходили туди. Батько давно вже помер, я став господарем, і ось років десяток минуло, коли я профзжаль знову через Батуринку, коли відправляючи на Березанкове ярмарок.
— Ну що? одужала Батуринка після шістдесятих років?
— ПШодросла, стала значно більше проти колишнього.
- Гдф же ви на Бейсуж-те думаєте працювати? ВФь там одні хутори?
— Як хутори? Тепер там ціла станиця. Нині% нещодавно церкву освятили. Туди ж думаю послати дві машини, та тільки потрібно дізнатися раніше, чи не було там кого торік? - Продовжував він як би про себе.