Свідомість сили і повної свободи — ось, головним чином, те, що відчувається віяким, що підняла на висоти. Але щоб всебічно зрозуміти то стані, про який тут йдеться, необхідно читачеві на якийсь час відвернути свою увагу від головної думки і познайомитися, хоча коротко, наприклад, з обставинами, що зазвичай передують і супроводжують сходженні на хвороби виїоти на Кавказ. Припустимо, що ви, наміряючись зробити сходження на вершину якої-небудь гори, підхали вже до її основи і вам доведеться тільки піднятися з висоти 8-9 ті. фут., на якій ви знаходитесь напередодні сходження, ще на 5-6 ті. ф. чи навіть на 2—3 тис. фут. Припустимо, що все вже у вас приготовлено до цього підйому п, судячи з колишніх своїх подорожей, ви почуваєтеся сіособливим для останньої 7-3 годинної роботи. Але всього цього далеко недостатньо, Залишається ще одне фатальне обітниці, змінити яке мандрівник не в сплах, але від якого цілком залежить всіх сходжень. Це питання про те, якою буде погода завтра, коли ви почнете свій підйом у гору? Що, якщо буде дощ, або ще того гірше, такий туман, який ви вже випробували на своєму шляху, наближаючись до головного підйому, і від якого протягом дня в двох кроках нічого не буває видно? Ось чому ніщо не передбачає для вас наперед пізнього підйому такого інтересу, як можливість кричати за всіма змінами хмара, що покризають намічені вами вершини, її ціль зробити хоча б деякі здогадки і міркування про погоду завтрашнього дня.
— А що, гарна нагада буде завгра? — питаю я у тубільця.
- Бог знає! відповідає він, і взагалі жоден з них ніколи не зважиться робити з вечора будь-які передбачення про погоду навіть у загальних висловлюваннях.