ко, і як мало цікавиться навіть тим, що підчає з гордістю називає своєю батьківщиною.Справді, чи багато з російських інтелігентних людей бачили хоча б головні адміністративно-промислові пункти Рос? Інтелігенції, які зовсім не знають русеких околиць, але й будь-якого губернського міста в центрі Роса! неодмінно набере з собою цілу купу вузликів, коробок і різного роду одягу, ніж вагон
займе масу мети, стеенив себе та інших. Потім на станціях, завдяки тривалим зупинкам поздазда-на що скаржаться позитивно вез турієти-а також завдяки частим буєєтам, всієї не проміне від нудьги «прикластися» до чого-небудь з сетного, ніж удвічі завжди подорожчає своє проззд. Взагалі ж відсутність схильності до різноманітності, індієєрентність і недолік допитливості до того, що знаходиться за межами видимого повсякденного горизонту, а також нерозумно подорожувати дешево і зручно — служать причиною, що русемі Фздят мало і неохоче, а тільки по справі, а тільки по справі, а тільки по справі враженнями, пртобр$еті знання і набратися досвідченості.
У неї в Росії дуже багато має, побувати в 6-х не тільки цікаво, а й повчально. Дістатися до них і льодити по них не так важко і їсти не так дорого, як може здатися людині, яка не звикла до поїздок. Враженнями про один із таких, без сумніву, найкращих куточків у Рос@і автор і має намір поділитися з читачами. План поїздки, яка була зроблена в кількості двох персон літом 1889 р, стояв у ел$лующем: 1) для початку передбачалося обмежитися подорожжю тільки на північний Кавказ, тобто, в межах Ставрополя і "мінеральних вод", звідки проїдувати до Ельборуса внахил взагалі на природні особливості країни і в приватності вести збір рослин і комах. Витрата на двомісячну подорож не повинен перевищувати 400 руб. на двох.
Початок подорожі збігся е тим часом, коли В одному з південно-російських міст в першу ноловину 1 червня настала і майже тропічна спека з 25% температурою вночі і коли східний вітер, піднявши вію пил на вулиць? на висоту 200-300 футів, став наполягати мусони. Потяги, що повільно прямували по найкрасивішому мосту через Дніїр, ми перепитували той пруятний еоетояние духу, який знайомий кожному, хто вболіває, що давно задумане дло нарешті почалося. Коли ж поїзд благополучно не рескочив через річку. Самару по старому дерев'яному мосту, термін служби якого давно вже пстек'ь і який, за словами навіть самих інженерів, стоїть до перших кандидатів краху, то на-
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]