Розповідь дихала щирістю і цілком відповідала дійсності. У шістдесятих роках у Чорномормі (нині Кубанська область) населеність була слабка. Станиці, нечисленні за кількістю дворів, розташовані були в 25—30 і навіть 40 верегах одна від одної. На іншому просторі деколи по річках селилися самотньо хутори багатіїв, що виходили на ні простір зі своїм рухомим майном. Як табунщиками, тавами і пастухами вебх стад у хуторян були калмики, які водночас були й повновладними господарями у степу. Зазвичай, калмики розпоряджувалися кибитками за дві-три версти від хутора свого господаря на піднесених м'єтах. Ближче їм жити не дозволялося: по-перше, тому, що калми - нехрість і Феть падаль, як звичайно говорили про них господарі, а по-друге, що з кряжа, або могилки калмику зручніше було спостерігати за худобою і більш гуляти по полю. Поки стадо паїсеться, калмик з пагорба виглядатиме здобич: чи заблукав віл з етаниці чи кінь, чи збиваючи з дороги один мандрівник, і більший коробейник, чи запізнився важко навантажений товаром „шабай“ — все може служити йому здобиччю. Щоправда, мешканців своєї станиці вони не кривдили, козаків боялися. Так само боялися і всякого, хто мав при собі вогнепальну зброю. При вигляду поеледового калмик тікав у степ без оглядки. Але на все інше в степу він дивився, як на свою власність. У цьому огношенні між голодним вовком і діким калмиком різниці було небагато. Один д'єтвоваль більше вночі, інший вдень. Що вбивав один і не з'їдав, те підбирав інший. Щоб вбиває людей по дорогах і безникально зниклих в дорозі існували численні розсвази, особливо в північно-східній частині нинішньої Кубанської області. По неділях калмики нерідко були верхами, гуртом у чотири-п'ять душ, у станиці, прямуючи спочатку в крамницю купити тютюну, а потім у кабав. Описати зовнішність калмика всього його легше його ж словами. Коли один з них побачив зроблений з нього олівцем портрет, то, закривши обличчя руками, почав несамовито сміятися, кажучи: "0! 0! Плосий ніс, вузькі очі, широка обличчя, добра молодця!" Якщо такого «молодця» одягнути в си халать і таві ж шаровари, взути в чоботи з толегими далеко вперед відсунутими підборами, а вище «широка обличчя» надягти велику колесоподібну шапку і посадити таку фігуру на коня, давши їй в руку толету батіг і з'ївши дупу. то й нолучитея калмик у святковому костюмі. Жінки відрізнялися від чоловіка лише тим, що в перших волосся заплетені були в дДв коси, обмотані в клейонку і бовталися виереді, на грудях; у чоловіків була одна толета толая »-коса; "Беяєанішаяяя ззаду. а о а + тінен-
М мік фрез те