— Скажіть, будь ласка, говорю я йому злякано: я сама на весь поїзд? — Так, з пасажирів ви одна; але ви, панночка, не турбуйтеся! — підбадьорювати він мене м'яко і спокійно. На наступній станції буде, ймовірно, ще до Е
хтось. Дозвольте ваш квиток. Клацнув і пішов. Я знову залишилася сама. На наступному станші чекаю наесажырів — нікого! Між тим день клонілею надвечір; ноїзд знову рушивши. Неларом, думалося мн, вондуктор сказав: "ймовірно" - значить, може статися, що протягом всієї ночі мені доведеться бути однієї на 8 вагонів. Ця думка сильно збентежила мене. Віддавшись їй, я врешті-решт вирішила неодмінно вийти з наїзда на найближчій станші і вже почала виносити свої речі, коли потяг підійшов до неї, як відмовляю на платформі даму з маленьким гімназистом. Побачивши мене, що висаджується, дама здивовано пропзнієла: "Так ви виходите? Яка досада" А я помітила вас у вікно і зраділа, думаючи, що моєму хлопчику вдасться, нарешті, сьогодні вирушити. Я повернулася у вагон,— тепер нас було двоє! А потім на якийсь станш до нас ще ірисоєднуючи хтось. Ніколи. не забуду я цієї подорожі у порожній поїзд®!“
Зі звіту цієї дороги за 1888 рік видно, що від Катеринослава до Яєїноватої в кожному поїзді з 11 вагонів в середньому слідувало близько 24 осіб; Отже, вже через три роки після розказаного випадку, кількість пасажирів була незначною і поїзди прямували з пустими вагонами.
Майже вся м'ятність, якою прокладено Катерининську дорогу, суто стінного характеру з слабо горбистим обрисом. Грунт, що легко видно на залізничних виїмках, прикритий на 2—3 верші чорноземом, під яким різко виділяється червонувато-глинистий шар підґрунтя. Крім того, поверхня з'єнокосів і єлинних меєт усіяна незначними, майже позбавленими трави, височинами в 2—3 чверті аршина і до 2 аршин в даметр. Спочатку ваї вражають ці курганчики, що густо стоять, ви не здогадуєтеся про причини їхнього походження, але, вімотрившись, зауважуєте, що на вершинах значної більшості їх стоїть невеликий стовпчик у чверть аршина, — це їх господарі — ярки. Але безсумнівно, що раніше в цих пагорбах жив інший вищий степовик, вигнаний тепер звідти лугом і бороною — це був байбак. Той же плуг значно зрівняв вже й зменшив теперішній бугор', з якого яр 06б0зр%вает простір поля, стоячи на задніх лашках і на. свистячи свою єєню.
РН 6 се