Частина 1

ш пруятний стан перейшов у радісне, що справа почалася добре. | З третьої станщі, Синельникове, значна частина пасажирів залишила наш іоїзд і ми майже в порожніх вагонах отримали можливість зручно розташуватися і спокійно провести ніч після шести безсонних ночей, яка випали на нашу частку в задушливому місті перед виїздом. Хто вперше Фдет по східному учительку Катерининської залізничної дороги, той не може не вражатись надзвичайним для наших залізниць явищем-відсутністю пасажирів і тому відразу виносить переконання, що вона одна з найкорисніших "нестратегічних" шляхів Росії. Тому що, крім того, що її поїзди щорічно перевозять до п'яти мільйонів пудів Криво-ріжкої руди для чавунно-плавильного заводу Юза і до 251/мл. порожні вагони і їзда доставляють пасажирам зручніше в житті, ніж деякі губернські міста. Ви можете розміятись як вам завгодно, нікого не соромлячи; нічна прохолода, повільність ходу поїзда - все це заколисує вас і доставляє повне задоволені. Звертаючись до історії цієї дороги, необхідно сказати, що, не дивлячись на свою молодість, вона пережила значно худі часи, ніж переживає тепер. Це було тоді, коли його ще не відкрили, а тільки будували. У цьому мъегности був у той час повний неврожай (1882 і 1883 рр.) і безробіття. Точніше: 1882 рік був золотим роком царювання на вієм півдні Росаї, взагалі, і Катеринославекой губернії, зокрема, знаменитої кузьки. Після цього кузька з'являється більше і менше. А 1883 вважається сильно неврожайним для названої губернії. Щоб допомогти населенню, доставити йому можливість заробітку, м'єєтне земство, а за ним і уряд, вирішили приступити до залізничної дороги. З теоретичного боку це було чудово, але на правтик виявилося, що цей «хохол» ні на що більше не споїбен, як тільки. на поденні роботи. Крім того, і та роботи він брав виконувати тільки в зимовий час. З настанням же весни ні за які гроші не можна було залучити його з села до залізниці: він ішов у поле орати і сіяти. У цьому відношенні «хохол», як і вся інший російський селянин, залишився врений собі, як земльодяникові. Г. Шрейдер у своїй статті «Нариси кустарної гірничої промисловості» (Російська Думка, Декаб. 1889 р.) наводити багато дуже цікавих фактів щодо того, з яким небажанням місцевий житель вирішує проміняти іплуг на щось інше: гірські промисли, фабричну і заводську діяльність. "Метне зеледоване, каже він, констатує, що деякі з селян Гришинської волості наважуються йти проситися в ремонтні робітники на залізниці тільки після триденного голодування їхніх сімей". Багато, замість того, щоб йти на заводи, дають хорошу плату, охочіше переселяються «на лінію», «за Кубань» і взагалі «туди, куди так тягти хліборода легендарний земельний простір». Далі, коли Катерину дорогу відкрили, не добудувавши її до ст. Харцизекою, як тепер (в 1889 р.), а тільки до Яєїноватої, виявилося, що по ній не було кому Фздити. Жителі села, як відомо, нікуди не Фздят, та й не люблять дити чавункам, а жителі міст, маючи потребу поїхати, напр., в Росгов або на Кавказ, не могли користуватися послугами цієї лінії: ім'я доводилося зі ст. Синельникове прямувати на північ на Лозову, а звідти знову спускатися на південь, до Азовського моря. Ось чому майже всі пасажпірені поїзда східної ділянки Катерининської вітви були завжди зовсім порожні і тільки наводили страх на самотніх мандрівників, що випадково потрапили в них. Ось факт. У серпні 1885 р. оцна народна вчителька надумала «Фхать в Катеринолав' з Маруноля; на ст. Яєнною вона взяла квиток до Катеринослава і увійшла в крайній вагон готового до відходу наїзда. У вагоні порожньо. "Іду далі, розповідала вона потім, - теж ні душі. Проходжу третій вагон, четвертий... до 8-го все теж. Я спочатку роздягалася, а потім задумалася: куди ж мені подітися?.. Омогрю у вікно, чи не з'явиться ще хто. Але ось дзвінок, другий і трейр - ні!" Мене стало моторошно!.. Опустіть на лаву і відчуваю себе в якомусь невизначеному положенні.