Із західної сторони земля Удільного відометва озброєна вкряжем гір, звієтних під загальним ім'ям «Ставропольське і відняття» або «Ставрополье» гори. Починаються він на південь найвищою тут горою Отрижаментом, що досягає майже 2700 ф. н.у. м. Стоячи на вершині біля південного відвієного краю, можна бачити такий великий ландшафт, який обіймати простір у 2—3 тисячі квадр. вірить їм долин Кубані. Сама річка здається вузькою стрічкою, що виходить з Баталіашинської ущелини ся півдня перед горою Стрижаменть і звідти повертає на захід. Розташовані по ній козацькі станиці: Невиномиська, Суворовека, Миколаївська та ін, що отетояща один від одного на 15-20 вірі, видно, вак на долоні, вид невеликих точок на зеленому тлі ®. Але їзда залізниці, рухаючись з найбільшою швидкістю, здається точкою, що ледве переміщається, стежити за рухом якої стає нудним і не цікавим, як стежити за повільно повзаючими по землі маленькими комахами. Крім виду з цієї гори на південний захід, досить еееектний вид відкривається також і на південний схід у напрямку к Тереку. Шо нашому думці, це одне з найживопіеніших мьть, що знаходяться недалеко від Ставрополя, і не можна не дивуватися, що інтелігенія останнього мало носить цю гору в літній час. Поїздка туди зі Ставрополя не може заподіяти особливих незручностей, тому що на гір є досить великий шкарпеток „Темнолієї”, в якому можна мати квартиру та з'їєтні запаси.
Щодо цього селища не можна не сказати кількох слів. Корінні жителі його в кількостях 40 сімейств, як чоловіки, так і жінки, відрізняються великим зростанням, що ерезу впадає в очі, при витрачанні по вулицях між чистенькими невеликими будиночками з городами і садами. Як оквазує, ще не так давно це селище, за наказом Кубанського начальства, населене козаками найближчих станиць. Раніше тут був козачий пікет, пом'якшуючи в дорозі.
вільно гарної кр%№пості, побудованої ще за часів Катерини П. Цо заміренті Кавказу, креіоеть скасували і населили селище. А для першого обзаведення жителів, дозволено було останнім розібрати каміння і дерево, але дуже дешевою ціну на будівництво церкви і чаєтних будинків. Звичайно, всі внутрішні, більш цінні споруди креіості скоро були розібрані, але стіни довгий час залишалися малопошкодженими і тільки в останні десяток років, коли і в цей безірютний кут стали іявлення іногородньо, почали розбирати камені стін. Вірочем, в поеледнті три роки управлінні Кубанської Облаєті суворо попередило не чіпати залишок колишніх українців. Тому обтанявшись стіни від вреі нині служити меетомь углепала для деяких угольщиков з меетныхь жителів.