Частина 2

Сувора природа меєгності, що відрізняється дощами і холодом, класти такий же суворий віднечаг на жителів. Між поеледними, незважаючи на відсутні 0фдних і безпритульних, непомітно того пожвавлення та енертії, якими відрізняються жителі найближчих сіль та станиць. Мені довелося бути в поєлк Темнольєском у неділю, 18 Поня. Ранок і день були настільки холодні й похмурі, що жителі од'їти були в шубах. Після церковної служби майже все село зібралося на одній вулиці, але зранку було дивитися на цю товсту малорухливої ​​молоді, що стояла біля бакалійної крамниці. Навіть купки людей похилого віку, що зібралися недалеко біля дверей кабака, не висловлювали пожвавлення, будучи підігріті чарочкою. На моє запитання в ілотній, здоровій господині заїжджато подвір'я, чи часто в них буває літом така невибагливо-холодна погода, мені відповідали, що тут постійно так: «Якщо не дощ і туман, то сильний вітер, з шуби рідко коли приходьте, вилазити». поселів все більше і більше наїляєтеся прийшлим людом. Іншогорідних тут уже близько 160 дворів. А так як корінні жителі отримали з 1888 року великий наділ землі, саме але 27 десятин на душу, то за неможливістю самим обробляти її, віддають у найм землю погородним по 3—4 руб. за десятину. Йороме того, іногородньо платять за випаї худоби на 1 руб. за голову, а також кілька копійок за дворові метав сів. Загалом життя дешеве. Щодо ґрунтових умов слід зауважити, що меєтність не может вважатися особливо зручною для землеробства. У багатьох меєтах на денну поверхню виступає кам'янистий грунт, в інших переважають піски, а внизу але спускам з гори на схід і північ — важка глина. Володіння селища землею під хліборобство і снокос, а також лісом, віддача всього цього в оренду виробляється на общинних початках при щорічному переділі суспільної землі і угод по чиелу сімейних чоловіків. Це звичайний порядок економічного ладу, що гоїть не тільки в станицях Кубанської Області, а й повію майже в передвлах Ставропольської губерні, вак і в інших губернтях Росії. Але заговоривши про нього, не можна пройти мовчанкою іншого авленя сільського життя, властивого всієї Роєї та Кавказу. Це за умови общинного господарства, яке зміг витрачати суму суспільної скрині. Для бідних сільських товариств Росії ця обставина не може мати такого різко б'є в очі значення, яке воно має для більшості спілкування Кавказу. Ці поеледні, особливо в межах тієї частини Ставропольської губернії, яку багато довелося поїїти, відрізняються багатоземельністю. П'ятнадцять, двадцять і, ніби, тридцять десятин на душу — таким наділом володіють багато села на Кавказ. При цьому жителі, звичайно, не в змозі бувають самі впоратися з всією землею і віддають надлишків в оренду іногороднім, отримуючи, подібно до селища Темноліського, значні суми. Так, нанр., у сіл Султанівське суспільство віддає в довгострокову оренду одній особі близько двох тисяч десятин своєї землі, отримуючи по 6-ті. карбованців на рік. Крім того, майже стільки ж землі цього товариства роздано в найм частинами. Спирапується тепер: куди дЖваються ці громадські гроші? Хто ними господарюватиме? Чому поряд з цим у тому ж сіль загальноєтвенний цвинтар розгороджений? Чому суспільство не влаштує себе водопроводу, а в інші спекотні роки нудиться без води, маючи в 2-3 версгах прекрасні джерела, які засмічуються і затаїтують худобою, у той час як для влаштування від них водопроводу діста точно 4-5 тисяч рублів? у селі немає добрих, розумних і чесних керівників, тому словом, що у всіх селах Росії існують такі порядки, в яких панує безконтрольна звітність.