Поки мені в толову приходили також сумні думки про мою батьківщину, потяг підійшов до самої Кубані, каламутні води якої готувалися до літнього розливу. Потім потяглися неозорі і ространетва заливних лугів, яких не встигла ще спотворити рука «руського культурного чоловіка». З вієни до літнього розливу Ку: лазні від станцій Кавказької і Невинномиської на огрядному нанесенні на рівних м'етах і на піщаних піднесених пунктах встигати зазвичай розвинутися і побачити маса різноманітних рослинних форм, цікавих для. Тепер все було в повному кольорі і блищало дивовижною розкішшю зростання. Пролідувавши станцію Невинномиську, поїзд сталь піднімає її в гору. Найвищу точку підняття залізнична дорога має біля станщі Барсуки, де вона доходить до 1430 ф. над рівнем моря. Між цією станщею і солодкою Курсавкою, ми висадилися, щоб відправити її в с. Султанівське, а звідти до Ставрополя, мБетноеть знову нонижується в Тереку. Його і є Кублієко Терек водорозділ, який нам хотілося профхати на його прокляженні від Ставрополя до Ельборуса включно.
Пхі ТЕ _У Ставропольській губернії.
Верхов'я Калауса і земля питомого відомства. -Стрижамент. -
Ставрополь.—Сипуче піски Бешіатира.
На другий день але ірЕбздВ у с. Султановека, іредприйнятий був оглянути навколишніх гір, розташованих живоєно амеітеатром з південно-східного боку села. (ъ вершини найближчої з них, м. Брикової, піднятої на 2200 фут. н. у.м., видно було по напряму на північ улоговина, що складається з великих нерівностей і глибоких балок, між якими перша поmfram промінь r. Калауса, яка в своїй течії пересихає не тільки у верхній течії, а й на всьому протязі. З інших значних ярів, що впадають у Калаус-Ельву, дві належали Великому та Малому Янкулам. Далі на захід виднілося на обрії місто Темнольфеська, від якого на схід простягалася гряда вершин дуже нечітких і невизначених обрисів. (Не звикнувши орієнтуватися в гірській місцевості Мфета, так як око бачив тільки рівний степовий простір, важко було відразу визначити хоча б приблизно відстань між виступаючими на горизонті точками і в самій улоговині. Тільки якщо ви вдома звернетеся до карти і розпитаєте жителів Мфета про побачене, ви дізнаєтеся, що все це тягнеться від Єв. Султановекій до Ставрополя, на Разетояні. 85, і належить до Уфдому, дуже малонаселений, орендований переважно великими вівчарами «тавричанами», а також селянами, які сіють тут пшеницю.