Тепер шлях пролягав вузьким гребенем водороздільної лінії між верхів'ями глибоких балок Ешкакона і Бечасина сирава, а також Хассаута та інших приток Малки-ліворуч. Меєтами ширина гребеня вододілу не перевищувала 3—4 сажнів, тоді як прірви праворуч і налива простягалися на цілі версти. У багнюку й лагідку колеса нашого воза ковзали, вія вона сильно нахилялася з боку в бік, так що кожної хвилини доводилося балансувати або моментально вискакувати з неї на косогор, щоб не злетіти в прірву. Думка, що доведеться ночувати і другу ніч за умов, можливо, гірших, ніж першу, давно вже безіокоїла нас, а тут уже й голод, не тільки холод, дошкуляли. Гомін п жарти серед мандрівників давно самі собою замовкли. Так довелося Фхати чаї-другої, коли вже стемніло і не стало видно ні провалля, ні балок. Нарешті, тільки о десятій годині ми під'їхали до рятівної сторожі, що має більші властивості курної хати, розміром у 8—10 кв. сажнів. Сиріти І холод так дошкулили нась за два дні, що ми раді були віякому даху і тому терієливо виносили понад три години сильний дим від приготування на вогнищі, що горить, нашюнального шашлику і задуху від присутніх у вкрай малому приміщенні. н$Фільки годин.
Кабардинська сторожка або сторожка на Бечасин, каже тубільці, називаючи так всю околицю, знаходиться на 8000 ф. на Кубансько-Терському вододіл, що служить кордоном між двома народностями: кабардинцями, що населяють басейн Малки, що впадає в Терек, і карачаєвцями, що живуть на Кубані. Шобудована вдалині, на розітоянам 15—18 вірить від будь-якого житла, вона має виняткову мету дати постійне літнє приміщення для сторожів і прут для охорони.
ні прикордонної варти від злодійства худоби цими горпами один в одного; переважно ж злодійством відрізняються карачаївці. Хоча між цими двома народами є багато подібних рис, як між віями горськими іменами Кавказу, за способом життя, вдачею та звичаями, але є багато і відмінність. — Кабардинці, напр., безсумнівно мають за собою багато переваг але своєї більшої культурності перед карачаєвцями, що пояснюється цілком природно тим, що землі кабардинців, розташовані по річках Малк, Бансану, Уруху і друг, від верхів'їв до усть цих річок, здавна примивали безпосередньо до володарів. неприступні ущелини Кубані, серед суворих уїлів, віддалені за 40—50 верст від російських володарів. Самі себе кабардинці вважають дворянами, і карачаївця — колись своїми холопами. Один кабардинець, що був при нашій поїздці, при вітрі з верховим, на дуже далекому ще розітненні, на запитання: хто це Фдет, відповів: «карачаєвець», що й підтвердило потім.
— Чому ж ти дізнався, що це був карачаєвий, а не кабардинець, спитали ми.
«Наш дивиться, як він сидить на сідлі, наш завжди вгадає, — намагався він пояснити її згоду.