Частина 1

Векор мєєтнеть стала знижуватися до р%ні, ми наближалися до історичного міста для Кубанської області. Тут у стані Кавказької була пролита останній раз у багаторічній боротьбі з черкесами кров Чорноморських козаків. І ця поеледна кривава сцена була зроблена тут за вієм правилами і прийомами, які практикувалися протягом шістдесятирічної міжусобиці русеких з кавказькими ілеменами. Подробиці справи були такі. У вересні 1862 року наказний отаман Кубанських козацьких військ генерал Кухаренко відправився з Катеринодара до Ставрополя у супроводі свого зятя і варти вазаків. Мандрівникам вночі довелося профзжати описувані мети. Щойно вони опустилися в балку, як з лееа, що воймляв правий берег Кубані, вискочила засідка черкесів і в кілька хвилин конвой був порубаний у шматки. Кухаренко і його зять були взяті в полон і вивезені за Кубань далеко в гори. Перший не міг винести холодної пори року, застудився і через кілька днів помер. Тіло його вікорості ж було викуїлено урядом, перевезено в Єкатеринодар і в очікуванні Ставропольського Преосвященного, запрошеного на іохорони, довго стояло в містечку собор. Гірко плакали Чорноморці своїм останнім батьком — отаманом! Щоб довше зберегти пам'ять про нім у нащадку, старі водили наст віях „школярів“ міста до праху покійно і розповідали нам про геройскоз смерті його. Це був останній начальник Чорноморі або Кубанської області з нотомків запорожців. Після нього наказних отаманів для Кубанської області стали призначати з росіян або з «москалів», як зазвичай виражаються тут.